Подорож довкола землї в 80 днях/XXIV
◀ XXIII. Паспарту дістає незвичайно довгий ніс | Подорож довкола землї в 80 днях пер.: А. Б. XXIV. Їзда Тихим Океаном |
XXV. Короткий перегляд міста Сан Франціска. Мітінґ ▶ |
|
Ми вже знаємо, що дїяло ся на водах Шанґаю. Сиґнали Танкадери замітив парохід, що ішов до Йокогами, а коли капітан побачив хоругов, благаючу ратунку, підплив до малої ґоелєти. Кілька хвиль пізнїйше заплатив Пилип Фоґ умовлену належитість Джонови Бунсбі, цїлих 550 фунтів штерлїнґів (5500 зр.), і разом з панею Аудою війшли на помість парохода, що зараз пустив ся в дальшу дорогу до Наґасакі і Йокогами.
Прибувши того самого дня рано, т. є 14 падолиста о приписаній годинї до Йокогами, полишив Пилип Фоґ Фікса, що пішов за своїми справами, а сам удав ся на поклад Карнатіка і там дізнав ся на велику радість панї Ауди, а може й свою — хоч сего не можна було по нїм пізнати — що Француз Паспарту приїхав дїйсно день перед тим до Йокогами.
Пилип Фоґ мусїв ще того самого дня вечером відплисти до Сан Франціска, тож займив ся безпроволочно гляданєм Паспартута. Зголошував ся до консулїв француского і анґлїйского, але дармо, перебіг улицї Йокогами також безуспішно і вже покинув надїю віднайти Француза, коли доля чи причутє спонукало єго зайти до шопи поважаного Батулькара. Очевидно, що був би нїяк не пізнав свого слугу в такій чудацкій одежи, але сей, лежачи на земли побачив свого пана на ґалєриї. Не міг здержати ся, щоби не порушити носа і звідси пішло захитанє рівноваги та єго наслїдки.
Про все дізнав ся Паспарту з уст панї Ауди, котра єму також оповіла в який спосіб приїхали з Гонґ-Конґ до Йокогами в товаристві пана Фікса на ґоелєтї Танкадера.
На згадку Фікса Паспарту й оком не моргнув. Гадав, що ще не надійшла відповідна хвиля, щоби оповісти свому панови, що зайшло між ним а інспектором полїциї. Отже оповідаючи свої пригоди, Паспарту обжалував лише себе самого, що упив ся опіюмом в гонґ-конґскім шинку.
Пан Фоґ вислухав рівнодушно справозданя, не відповівши нї слова; відтак отворив слузї кредит, щоби собі купив приличну одежу на корабли. І дїйстно не минула година як Паспарту не мав вже на собі нїчого такого, що пригадувало би поклонника божка Тінґу.
Парохід, що їхав з Йокогами до Сан Франціска, належав до „Товариства почтових пароходів по Тихім Океанї“ і називав ся Ґенерал Ґрант. Був се обширний корабель з великими колесами, обєму 2500 бочок, добре заосмотрений і придалий до скорого бігу. Півперек помоста підносила ся і опадала раз-у-раз величезна підойма, до одного єї кінця був прикріплений стемпель, до другого корба, що переміняла рух простовісний на коловий і лучила ся з насадою колїс. Ґенерал Ґрант мав три ґоелєтові щогли і великі вітрила, що дуже добре допомагали парі. Їдучи своїх 12 миль на годину, повинен був корабель переїхати Тихий Океан до Сан Франціска за 21 днїв. Отже Пилип Фоґ міг припускати, що коли приїде 2. грудня до Сан Франціска, то буде 11. в Новім Йорцї, а 20. в Лондонї, так що зискав би ще кілька годин в дни 21. грудня, котрий мав рішити заклад.
На пароходї було досить подорожних: Анґлїйцї, богато Американцїв, цїла повінь азийских еміґрантів і трохи офіцирів індийскої армії, що користаючи з відпустки об'їздили цїлий сьвіт.
В часї тої подорожи не зайшла нїяка перешкода. Парохід при помочи своїх широких колїс і великих вітрил ішов легко похитуючись. Тихий Океан оправдував свою назву. Пан Фоґ був також спокійний і удїляв ся так мало як звичайно. Єго молода товаришка чула до сего чоловіка що раз більше привязаня, чувство, що походило з вдячности для него. Єго мовчалива і благородна вдача робила на нїй сильнїйше вражінє як гадала; отже мимохіть заволодїли нею чувства, котрі як здавало ся не мали нїякого впливу на загадочного Фоґа.
Впрочім міссіс Ауда дивно переймила ся намірами джентельмена. Єї тревожили противности, що могли перешкодити успіхови подорожи. Часто розмавляла з Паспартутом, котрий зміркував, що дїє ся в єї серци. Добрий хлопчище вірив тепер слїпо свому панови; не міг нахвалити ся честноти, благородности, посьвяченя Пилипа Фоґа, додавав відваги панї Аудї та заєдно повторяв, що найважнїйшу річ вже зробили, коли виїхали вже раз з тих фантастичних країв хиньских і япаньских, що тепер вертають до осьвічених країв та що вкінци переїзд з Сан Франціска до Нового Йорку та переправа з Нового Йорку через Атлянтийский Океан до Лондона відбуде ся в тій неімовірній подорожи довкола сьвіта без сумнїву в означенім часї.
Девять днїв по виїздї з Йокогами Пилип Фоґ об'їхав вже дїйстно половину кулї земної. Ґенерал Ґрант минув дня 23. падолиста 180° довжини, власне сю лїнїю, де на другій (полудневій) половинї кулї земної живуть антиподи Лондона.
З вісїмдесятьох днїв, котрі пан Фоґ мав до розпорядимости, минуло, що правда, вже пятьдесять два, отже лишилось єму ще лиш двайцять вісїм. Але треба замітити, що єсли наш подорожний був в половинї своєї дороги з причини ріжницї полудників, то в дїйстности відбув вже більше як дві третини цїлої подорожи. Бо й великі-ж збоченя мусїв робити Фоґ в тій дорозї. З Лондона до Адена, з Адена до Бомбаю, з Калькути до Сінґапура, з Сінґапура до Йокогами! Єсли би був їхав просто, так як іде пятьдесятий рівнобіжник, що переходить через Лондон, то віддаленє не виносило би більше як дванайцять тисяч миль; тимчасом Пилип Фоґ задля примховатих средств перевозу мусїв зробити двайцять шість тисячів миль, з котрих уїхав вже до сїмнайцять тисяч пятьсот до згаданого дня 23. падолиста. Але тепер вже була дорога проста та й не було Фікса, щоби їм ставив перешкоди!
Того самого дня, 23. падолиста, діждав ся Паспарту великої радости. Читатель пригадує собі, що з упору не хотїв він зрівняти свого годинника з лондоньским і уважав за фальшиві всї годинники в тих краях, куди переїздив. Отже того дня, хоч нїколи не посував нї не застановлював свого годинника, годинник зійшов ся цїлковито з корабельним хронометром. Паспарту триюмфував: „Я знав, що сонце таки колись мусить згодити ся з моїм годинником!“
Одного не знав Паспарту: Єсли би єго годинник був подїлений так як в Італїї, не на 12, а на 24 годин, то він не мав би чого радувати ся, бо вказівки єго годинника, в часї коли була девята година рано на корабли, показували би на девяту годину вечер т. є. двацяту першу годину по півночи — а се як раз ріжниця, що заходить між часом лондоньским, а часом на 180° полудника.
Паспарту сьміяв ся тепер з того, що єму раз наплїв Фікс про полудники і сонце. Але єсли би він єго тепер стрітив на корабли, то певно инакше обійшовсь би з ним.
Деж був Фікс в сїй хвили?
На тім самісїнькім корабли, що й Паспарту, на Ґенералї Ґрантї.
Приїхавши до Йокогами, удав ся аґент просто до анґлїйского консуля. Тут застав вкінци приказ арештованя, що був виставлений вже перед 40 днями і ішов за ним з Бомбаю а відтак з Гонґ-Конґ і то на тім самім корабли, котрим мав їхати Фікс і Фоґ, на Карнатіку. Можна собі представити розпуку аґента! Приказ не мав вже нїякої ваги, бо Фоґ не був вже на анґлїйскій земли! Тепер треба було старати ся о акт видачи, щоби можна єго арештувати.
— Щож дїяти, — сказав Фікс по першім нападї гнїву, — єсли приказ тут не придатний, то здасть ся менї в Анґлїї. Сей негідник має, здаєть ся, велику охоту вертати до Лондона і гадає, що піддурив полїцию. Добре! Буду єго слїдити аж там. Що-до гроший, то в Бозї надїя, що ще їх не стратить! Однако на подорож, на нагороди, на процеси, кари, на слонї і всякі иньші видатки стратив вже мій панок звиж пять тисячів фунтів. Впрочім банк має досить гроший!
Так рішившись всїв Фікс на Ґенерала Ґранта. Вже був на помостї, коли прибули пан Фоґ і панї Ауда. З великим зачудованєм пізнав Паспартута в єго чудацкім одязї. Зараз сховав ся в своїй каютї, щоби не стрітити ся, бо се могло би всему пошкодити. Замішавши ся між товпу подорожних, гадав, що вже цїлком безпечний, коли нагле стрітив ся одного дня на передї корабля око в око з Паспартутом.
Не надумуючи ся і не вдаючи ся в нїякі поясненя, поскочив Паспарту до шиї Фікса, і на велику радість Американцїв, що зараз поробили заклади в єго користь, став нещастного аґента так знаменито частувати кулаками, що показав на місци висшість француского борництва над анґлїйским.
Покінчивши з Фіксом, почув Паспарту якусь полекшу і спокій. Фікс піднїс ся потурбований, поглянув на свого противника і сказав холоднокровно:— Чи вже конець?
— Так, поки що.
— То ходїть на слово.
— Я вам тут!…
— В справі вашого пана.
Паспарту як би упокорений сею повагою, пішов за аґентом і оба посїдали на передї корабля.
— Ви мене побили, — сказав Фікс. — Я того надїяв ся. Тепер послухайте мене. Доси був я противником пана Фоґа, але від тепер тримаю з ним.
— Ну, прецї! — кликнув Паспарту. — Отже уважаєте єго за честного чоловіка?
— Нї, — відповів зимно Фікс, — уважаю єго за негідника… Тихо, не рухайтесь і дайте менї говорити. Доки пан Фоґ був в анґлїйских посїлостях, я мав інтерес задержати єго, бо ждав все на приказ арештованя. Я робив все, що міг; я підбурив против него сьвящеників в Бомбаю, я запоїв вас в Гонґ-Конґ і розлучив з вашим паном, щоби спізнив ся на парохід до Йокогами.
Паспарту слухав стискаючи кулаки.
— Тепер, — говорив дальше Фікс, — пан Фоґ вертає імовірно до Анґлїї. Про мене, я поїду за ним аж на місце. Але від тепер буду старати ся усувати єму з дороги перешкоди так само, як доси заходив ся спиняти єго. Отже бачите, що моя роля змінена, бо сего вимагає наш інтерес. Додам ще, що ваш інтерес такий самий, як мій, бо аж в Анґлїї зможете пересьвідчити ся чи ви служите у злочинця, чи у честного чоловіка!
Паспарту вислухав Фікса з великою увагою і пересьвідчив ся, що він говорив в добрій вірі.
— Будемо приятелями? — спитав Фікс.— Приятелями, нї, — відповів Паспарту. — Союзниками будемо, але з застереженєм; бо при найменшій ознацї зради, скручу вам голову.
— Добре, — відповів спокійно аґент.
Одинайцять днїв пізнїйше, 3. грудня, вплинув Ґенерал Ґрант до пристани званої „Золотою Брамою“ в Сан Франціску.
Пан Фоґ не зискав анї не стратив ще нї одного дня.