Книга пісень (1892)/І сам я не знаю, від-чого…


2.

І сам я не знаю, від-чого
Нудьга обгортає мене,
Для-чого я згадую завше
Повірря колишнє, сумне.

Смеркає… Повітря темніє,
Рейн тихо, журливо біжить,
Над Рейном на кручах ще сонце
Останнім промінням блищить.

На кручі — там краля-дівчина
В промінні седить чарівна;
Блищить єі гарне намисто,
Росчісує коси вона.

І гребінем з золота чеше
Вона золотую косу,
І пісню співає, що має
Чудову, могучу красу.

Почувши ту пісню, — рибалка
Про долю свою забува,
Пильнує не камні підводні,
А кручу, де краля співа.

Я знаю, рибалка потоне
У темній річній глибині,

Я знаю, що то наробили
Сумні Лорелеі пісні.

М. С.