Книга пісень (1892)/І сам я не знаю, від-чого…
| ◀ Довго у житті цім темнім… | Книга пісень Поворіт до дому І сам я не знаю, від-чого… пер.: Максим Стависький |
Сумне моє серденько трудне… ▶ |
|
2.
І сам я не знаю, від-чого
Нудьга обгортає мене,
Для-чого я згадую завше
Повірря колишнє, сумне.
Смеркає… Повітря темніє,
Рейн тихо, журливо біжить,
Над Рейном на кручах ще сонце
Останнім промінням блищить.
На кручі — там краля-дівчина
В промінні седить чарівна;
Блищить єі гарне намисто,
Росчісує коси вона.
І гребінем з золота чеше
Вона золотую косу,
І пісню співає, що має
Чудову, могучу красу.
Почувши ту пісню, — рибалка
Про долю свою забува,
Пильнує не камні підводні,
А кручу, де краля співа.
Я знаю, рибалка потоне
У темній річній глибині,
Я знаю, що то наробили
Сумні Лорелеі пісні.
М. С.