Шаблон:Проза на день

. (?)
…

Документація шаблону

Використання

Параметри

• 1 — автор. Ім'я автора повинно бути написано, як у назві сторінки [[Автор:<автор>]]
• 2 — вікі-посилання на книгу
• 3 — місце видання
• 4 — рік видання
• 5 — назва файлу зображення автора
• 6 — назва індексного файлу до книги
• 7 — номер сторінки обкладинки книги, за замовчуванням — 1
• 8 — номер сторінки, де надрукований фрагмент тексту. Якщо текст розміщений на кількох сторінках, використовуйте параметр 10
• 9 — назва секції, до якої входить фрагмент тексту
• 10 — вікі-текст для відображення фрагмента з кількох сторінок та додаткового тексту. Записується в одну строку без переносів на нову
• 11 — назва сторінки для посилання читати далі…

Приклади

{{Проза на день
|1=Микола Куліш
|2=[[Літературний ярмарок/1929/6/Мина Мазайло|Мина Мазайло]]
|3=Харків
|4=1929
|5=Mykola_Kulish.jpg
|6=Літературний ярмарок, 1929. – Книга шоста.pdf
|7=1
|8=106
|10={{#lst:Сторінка:Літературний ярмарок, 1929. – Книга шоста.pdf/106|вп}}{{#lst:Сторінка:Літературний ярмарок, 1929. – Книга шоста.pdf/107|вп}}
|11=Літературний ярмарок/1929/6/Мина Мазайло/IV
}}

Мина Мазайло. (Харків, 1929) Микола Куліш
…   БАРОНОВА-КОЗИНО — Вибачте, тобто — мерсі… Скажіть, будь ласка, чи вдома Мазеніни? ДЯДЬКО ТАРАС — Гм… Зайломази, ви хотіли спитати. У Баронової-Козино закалатало серце. Пальцями до вух: — Вибачте, ви ще, мабуть, не читали — в сьогоднішній газеті є публікація… ДЯДЬКО ТАРАС — А в завтрашній буде моє спростовання: тільки Зайломази! Чуєте? Зайломази! Як це так: раз, два, три — і вже Мазеніни, га! Та ви знаєте, як це за старого режиму робилося, га! Знаєте, що тоді потрібно було, щоб змінити прізвище — цілі роки і найвищий царський дозвіл, га! Знаєте, наприклад, як міняв у нас (і це, між іншим, історичний факт) своє прізвище секретар одної земської повітової управи, Каленик Митрофанович Гімненко. (Баронова-Козино, ойнувши, сіла). Це ж не то, що, припустімо, Непий-Пиво, або Тягни-Рядно якесь, а справді трагічне прізвище. Знаєте, що за великі гроші виправив він його на Говненка (Баронова-Козино тихо знепритомніла), а далі, ну не як не можна. Та знаєте, що тільки по трьох роках клопотання, тільки сам цар Олександер третій соїзволив змінити Говненка на Вороненка, га!
читати далі…

---

{{Проза на день
|1=Осип Назарук
|2=[[Роксоляна]]
|3=Львів
|4=1930
|5=Осип_Назарук.jpg
|6=Назарук О. Роксоляна (1930).pdf
|7=1
|8=248
|10=<pages index="Назарук_О._Роксоляна_(1930).pdf" include="248,249" onlysection="вп" />
|11=Роксоляна/XVII
}}

Роксоляна. (Львів, 1930) Осип Назарук
…   — А третя прикмета доброго володаря, — так учив мене мій покійний батько Селім, нехай Аллаг буде милостивий душі його, — єсть увага, щоби слуги не були ніколи без роботи: бо лінь се мати злочинів. Та рівно добре треба уважати, щоби слуги твої не були перетяжені завеликою працею. Бо така праця скорше або пізнійше доводить до отупіння. А лекше єсть мудрому і справедливому володареви дати собі раду навіть тоді, коли він оточений розумними злодіями, ніж коли він оточений чесними туманами, хоч дуже зле і одно і друге. І ще вчив мене мій покійний батько Селім, — нехай Аллаг буде милостивий душі його, — щоб не давати тої праці Великому Везирови, котру може зробити везир, ні головному судді тої, котру може зробити звичайний суддя. Ні не посилати аґи яничарів туди, де досить післати звичайного дверника. Ні не поручати одної роботи кільком, бо тоді ніхто за працю не може одвічати. Ні не вірити кравцеви, що він уміє добре підкувати коня, а ковалеви, що знає міст покласти. І все казав, що ранок мудрійщий від вечера. Тому перед вирішенням важнійшої справи радив переспати кілька ночей під ряд, — нехай він спокійно спить у гробниці своїй! Султан пригадав собі щось і додав: — І ще казав мені мій покійний батько Селім, нехай Аллаг буде милостивий душі його: Шануй стан духовний! Але не вір, не вір, не вір тим, котрі других накликають до жертв, а самі нічого не жертвують на ніщо! Се напевно злодії й обманці, хочби мали на собі одяги хабітів і дервішів і хочби по три рази були у святім місті Мецці, при гробі Пророка. Не будь, о сину, дурнійший від дикого звіряти, котре обминає дерева і корчі, які не дають доброго овочу в жертві зі себе, лиш отруйні ягоди. Се насінники непослуху, бунту й упадку. Так учив мене мій покійний батько Селім, нехай Аллаг буде милостивий душі його!
читати далі…

---

{{Проза на день
|1=Микола Хвильовий
|2=[[Сині етюди (1923)/Колонії, вілли…|Колонії, вілли…]]
|3=Харків
|4=1923
|5=MykolaHvylovyukraine.jpg
|6=Микола Хвильовий - Сині етюди.pdf
|7=1
|8=21
|9=вп
|11=Сині етюди (1923)/Колонії, вілли…
}}

Колонії, вілли…. (Харків, 1923) Микола Хвильовий
…   Павлина Анфисівна була задоволена, взяла під ручку знайомого і повела в садок однієї вілли. Відтіля їх вигнано. Знайомий обурився. — Як ви смієте! Ми ж тільки гуляємо! — Іді, іді! не разговарівай!.. Знайомий пообіцяв поскаржитись голові вуцвика. А Павлина Анфисівна спитала: — Ну скажіть правду: ви ж не комуніст? Він тричі побожився, що він комуніст, але вона йому не повірила. І вона росказала: … Громовиця не прийшла, — пройшла. В лісі було тихо, між дерев ходив місяць і крапав срібне масло в гущавину. Хтось ламав гілки в лісі — не людина, тріскало в лісі. Вилуплювались солов'ята і соловей вже не співав, і соловї мовчали. … — Якби ви знали, яка це Анфиса Павлівна: жадна, не дай господи. Годує дитину, а сама більш за дитину з'їсть: дитячу порцію. … На як найдальшій віллі сміялись. Підійшли до тераси, а за терасою тихенька пісня. Це натхнений Гіль. … Тьотя Бася не обідала: її обід з'їв хтось.
читати далі…

Див. також

• {{Цитата на день}}
• {{Поезія на день}}