Старі́ Жиди́ буя́ли в синаго́гах,
Нові́ буя́ють по святи́х церква́х,
И профану́ють ро́спятого Бо́га
В своі́х леда́чих ми́тарських діла́х.
И завдаю́ть ёму́ нови́і ра́ни,
И те́рнием нови́м ёму́ главу́
Вінча́ють, и, мов чо́рні вра́ни,
Въіда́юцця в кріва́ву плоть ёму́.
Та не знуща́юцця над ним так мно́го
Ба и „во дні великого поста́“,
Як в о́ний час, що з ро́спятого Бо́га
Створя́ть собі́ воскре́шшого Христа́.
Воскре́с! воскре́с! и ра́ді, що не вста́не
За три́ццять зло́тих про́даний ім Бог,
Очи́ма ско́рби й я́рости не гля́не
На святота́тний и кощу́нний торг, —
На сей база́р, де лицемі́р дурно́ті
У го́рло ллє животворя́щу кров,
А хавтурни́й дері́й, увесь у зло́ті,
Нетя́гам пропові́дуе любо́в.
Воскре́с! воскре́с!… Ні, в вас він не воскре́сне
Сере́д своі́х пору́ганих святи́нь:
Бо зни́щив би реме́ство ва́ше че́сне,
И був би вам у нёго всім амі́нь.
По ше́лягу зложи́лись ви кага́лом
На три́десят кріва́вих срібнякі́в,
И запасли́ся бе́зліч капита́лом
На сто, на дві́сті, на пятсо́т вікі́в…
О Спа́се, му́чений спасе́нниками зли́ми!
Поки́нь ім всі твоі́ храми́ и всі капли́ці,
Ж жертва́ми пи́шними, нада́ннями царськи́ми
И на́віть ле́птою смире́нною вдови́ці.
Всели́ся в храм нови́й, в храм ду́ха животво́рний,
Що обіця́в еси́ созда́ти на руі́ні:
Неха́й поче́зне в нас жиді́вський торг тлетво́рний
И ві́ра пра́ведна засся́є на Вкраі́ні.
|
