Твори (Франко, 1956–1962)/20/Із австралійських новелістів

Твори в 20 томах
Том XX
(1962

Іван Франко
Із австралійських новелістів
Видання: Нью-Йорк: Видавниче товариство «Книгоспілка», 1962.
ІЗ АВСТРАЛІЙСЬКИХ НОВЕЛІСТІВ
 

Австралійське письменство належить до наймолодших паростей письменства англо-саксонської раси, що обіймає письменства триєдиного королівства Великої Британії з Ірляндією, далі письменство північної Америки з Канадою, далі англо-індійське та австралійське. Це останнє числить несповна 100 літ і розвивається досить самостійно серед досить незвичайних обставин. Біла раса заступлена в Австралії зовсім невеликим числом людности, що виносить досі малощо понад 4 мільйони. Ця людність живе більшими масами, більш або менш по европейському типу в більших містах Сіднею, Мельбурні, Аделаіді та Брісбані. Зовсім інакше виглядає життя по малих містечках та розкинених фармах, де безпосередніми сусідами білих людей являються тубільці, китайці або мурини. Біла людність Австралії мала своєю основою карні колонії, до яких з кінцем XVIII віку англійський уряд почав висилати своїх злочинців та непоправних неробів. Перша така колонія заснована була в 1788 р. на місці, де тепер стоїть місто Сідней. З часом одначе знайдені в Австралії розсипи золота звабили до цієї частини світу немало еміґрантів та авантурників із ріжних націй, головно французів і німців. Торговельні зносини з давних давен приваблювали до Австралії численних китайців, а негрів спроваджували білі люди як невільників або слуг. Із тих ріжнорідних елементів починає помалу вироблятися щось подібне до окремої нації, якої розвоєві сприяє майже зовсім самостійне політичне життя з республіканським устроєм і власним парляментом, хоч і під зверхнім протекторатом Англії.

Купці і фармери, оце два головні типи білих інтеліґентних людей, з яких складається австралійська суспільність. Жінок взагалі у них мало і вони грають у тій суспільності далеко меншу ролю, як у европейських суспільностях. Брак традицій, війн і злучених з ними небезпек, монотонність і тягар буденної боротьби з життям спричинюють слабий розвій письменства і слабе запотребовання друкованого слова, хоча більшість білої людности без сумніву письменна і читає газети. Першими творами спеціяльно австралійського письменства були оповідання з життя засланих до Австралії злочинців, що мали за собою европейську минувшість. Тільки в новіших часах у другій половині XIX в. почала виростати ґенерація інтеліґентів, зроджених і вихованих в Австралії, у яких природнім способом з'явилася потреба малювати важніші характеристичні моменти того життя, що розвивалося перед їх очима, і тих людей, серед яких доводилося їм жити. Органом тієї молодої ґенерації австралійських письменників став у 80-х роках минулого віку ілюстрований тижневик «Bulletin», в якім концентрується більш менш весь духовий рух того, що можна би назвати молодою Австралією. Короткі ліричні поезії, звичайно навіяні мелянхолією, властивою австралійському підсонню, та короткі оповідання і нариси на зразок тих, яких переклади подаю тут нашій публіці, оце готовий літературний багаж того тижневика, видаваного в Сіднеї. Із поміщених у ньому оповідань ріжних авторів вибрав австралійський німець Стефан Котце 53 нариси, що належать до ріжних авторів. Про свій вибір говорить він у передмові: «Розуміється, цей вибір не може мати претензії дати повний перегляд молодої австралійської літератури. Навіть не все найкраще могло знайти в ньому місце; багато ліпших творів так порозкидано по ріжних виданнях, що я не міг дістати їх. Особливо дрібні нариси, що друкуються по газетах і про зібрання яких не дбають їх автори, не фахові письменники, дуже часто пропадають у газетах, як золоті зерна в купі піску. Дещо знов занадто австралійське, щоб могло трапити до смаку европейського читача. І так з одного з найголовніших австралійських письменників, Генрі Льосуона, якого почитателі називають австралійським Кіплінґом, дав лиш одно оповідання. Натомість узгляднив я більше гумористичних нарисів Едварда Дайсона. Особливо ж Альберт Доррінґтон підіймає високо понад рівень ділетантизму та принагідного письменства і годен не раз стати обік найбільших новелистів старого світу, особливо там, де найсильніше виявляється спеціяльно мужська нота та його штуки. При тім найвсебічніший із австралійських новелістів, бо бере теми до своїх творів із життя на морі, на побережжях та в нутрі краю, і скрізь вміє однаково опановувати свою тему».

В збірці, зладженій згаданим автором, що має титул: Aus einer neuen Literatur. Australisches gesammelt und bearbeitet von Stefan v. Kotze, Берлін 1909, поміщено 53 новелі, з яких одна анонімна, одна самого збирача, 8 Едварда Дізона, 8 Альберта Доррінґтона, 2 Генрі Льоузона, 2 мають псевдонім Кодак, а інші належать ріжним авторам. Назви авторів переважно англійські, в тім числі є й така аристократична як Ґ. Б. Лянкастер, але стрічаємо також деякі, що подобають на французькі (Paul Cupid), а дві мають виразну шведсько-норвежську подобу: F. S. Sorensen і Robin Studholme.

З тієї багатої збірки вибираю особливо ті твори, що мають більше загально-людський, ніж спеціяльно австралійський характер.

І. Ф.