Конец мира. Мабуть кінець віку оце приближився: хоч рідного брата тепер стережися. ЗОЮР. II. Дійти́ кінця́. Окончить. Св. Л. 134. А вже ж я тобі́ доїду кінця́! Уж я тебя доканаю! Ном. № 3651. 2) Конец (предмета). Попустила низько кінці стрічок. Грин. Устромив кілок гострим кінцем у землю. Грин. Кінцем ножа копирсає. Грин. Кінці́ в край. Нет выхода, безвыходное положение. Таке мені прийшлось тоді: прямо кінці в край, — нічого їсти. Пішов та й украв. Новомоск. у. Залюбовск. *Зво́дити кінці́. Оканчивать дело. Як собі хочете…, а зведіть кінці до купи. Кон. III. 407. 3) Кожаная часть кнута. На пугу ремінний конець. Маркев. 64. 4) Край, предел. Позбірає вибраних од кінця землі до кінця неба. Єв. Мр. XIII. 27. Употребляется как наречие с родительным падежем: кіне́ць стола́, кіне́ць села́. На конце стола, села. Сидить батько кінець стола. Шевч. 71. Тоже значит и кінці́ стола́. Сидить собі, сердека, у великій хаті, на лаві, кінці стола. Кв. II. 69. 5) Окончание книги. Кінець Чорній Раді. К. ЧР. 422. Ум. Кі́нчик, кі́нчичок. Бачив купку зірочок, або ріжок місяцевий, кінчичок. МВ.
Кі́нний, а, е. Конный. Найменший брат піший піхотою за кінними братами уганяє. Дума. Покотились по базару кінні narodowi. Шевч. 197. Тут військо кіннеє валилось. Котл.
Кінни́к, ка́, м. = Кінни́ця. Шух. I. 185.
Кінни́ця, ці, ж. Конюшня. Коники іржуть у кінниці. Нп. Ум. Кінни́чейка, кінни́ченька, кінни́чка. Коничка вставте до кінничейки. АД. I. 37. Коники возьте до кінничейки. Гол. II. 82. Суть в вас коники у три кіннички. Гол. II. 3.
Кі́нно, нар. На конях. Слуги їдуть кінно округ воза. К. ЧР. 357.
*Кінно́та, ти, ж. Кавалерия, конница.
Кінце́вий, а, е. Конечный; последний в конце. На кінцевій тальбі кладе керманич… лише одну керму. Шух. I. 182.
*Кінце́вість, ости, ж. Оконечность.
*Кінці́вка, ки, ж. Концовка, кончик (типогр.), конечная последняя буква, конечн. слог в слове. Сл. Дубр.
Кінцьо́вий, а, е = Кінце́вий. Кінцьо́вий гребіне́ць. Гребень из верхушки (конца) рога. Вас. 164.
Кінча́к, ка́, м. Меч с узким лезвием.
Кінча́ння, ня, с. Окончание.
Кінча́стий, а, е = Кінча́тий.
Кінча́ти, ча́ю, єш, с. в. кінчи́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) Оканчивать, кончать, кончить. Кінчаючи своє слово до шановного читця, повинен додать… Ном., стр. VII. У роскоші кінчають вік щасливий. *2) — що. Покончить с чем. Пора вже кінчити це. Пр. Пр. 3) Добивать. Розійшлися гайдамаки… з ножем у халяві жидів кінчать. Шевч. 208. Було тобі жидів кінчать, ляшків не займати. Нп.
Кінча́тий, а, е. Остроконечный. Кінчатий ніж. Гринч.
Кінча́тися, ча́юся, єшся, с. в. кінчи́тися, чу́ся, чи́шся, гл. 1) Оканчиваться, окончиться, приходить, придти к концу. От уже і третій день кінчався, піп і сам не знає, що робить. Рудч. Ск. II. 159. Кінчивсь рік. Рудч. Ск. II. 56. Вони знали одно: чим суд кінчився і по тому судили. Мир. Пов. I. 165. Служба божа кінчалась. Левиц. I. 13. 2) Умирать, умереть.
Кі́нчик, ка и кі́нчичок, чка, м. Ум. от кіне́ць.
Кінчи́ти, ся. См. Кінча́ти, ся.
Кінь, коня́, м. 1) Конь, лошадь. Коваль коня кує, а жаба й собі ногу дає. Ном. № 2548. Їдуть вони поле, їдуть і другеє, а на третє поле став кінь спотикаться. Мет. *Бу́ти на коні́ й під коне́м. Испытывать многое, пройти огонь и воду. Були вони і на конях і під кіньми, і в ступі й за ступою. Кон. II. 71. *Хоч коне́м грай. Просторно. Добра хата, хоч конем грай. Мирн. I. 372. 2) Детская игра в мяч, когда поймавший мяч садится на бросавшего и кричит: продай коня! Каменец. у. О 1861. XI. Свидн. 36. 3) Часть ткацкого станка. См. Верста́т.
Кі́нський, а, е. Лошадиный, конский. Уже почав він землю кінським копитом орати. Макс. Шкуратяні подушечки, напхані кінським волосом. Ком. I. Кі́нська м'я́та. Раст. а) Поле-
