ти, дівчинонько, з китаєчки звита, що ти мене додержала до білого світа. Мет. 45. *2) Белая гончарная глина. Киев. г. Сл. Яворн.
Кита́йський, а, е. Китайский. Желех.
Китайча́, ча́ти, с. Маленький китаец. Желех.
Китайча́ний и китайча́стий, а, е = Китає́вий. В китайчаних штанях. Сніп. 134. Взяв штани я китайчасті. Сніп. 124.
Китви́ця, ці, ж. Деревянный цилиндр, подкладываемый под рычаг, которым поднимают мельничный жернов для ковки последняго. Мык. 481. См. Кітви́ця.
Ки́тель, ля, м. Китель. Китель білий, кивер чорний, хлопець гарний і моторний. Рк. Макс.
Кити́ти, кичу́, ти́ш, гл. Делать кисти. Та шила хусточки з китаєчки, китила китиці з заполочі. Мил. 88.
Ки́тиця, ці, ж. 1) Кисть (у платья, ковра, сбруи и пр.) Вас. 160, 170. Шух. I. 128. 2) Кисть из сросшихся вместе нескольких орехов. Камен. у. 3) Сноп соломы, связанный с того конца, где колосья, и употребляемый для соломенных кровель. Чуб. VII. 379. См. Ку́лик. 4) Букет цветов. Желех. *5) Пучек волос. Хвіст довгий… на кінці з китицею. Мирн. ХРВ. I. 79, *6) Кисть ягод. Бузина звисає з-за муру великими китицями. С. Пальчик Звен. у. Ефр. 7) Гора, только на вершине покрытая снегом. Шух. I. 73. Ум. Ки́тичка. Хусточка у пояса мережувана і з вишитими орлами і ляхівка з-під плахти вимережувана і з китичками. Кв. I. 7.
Ки́тичний, а, е. Относящийся к кисти. Ки́тичний со́тник. Китишний тим звався сотник, що китиця в його була коло шаблі. О. 1861. XI. Кух. 29.
Китки́, то́к, ж., мн. Косы, положенные над ушами. Гол. Од. 72.
*Кито́вання, ня, с. = II. Кит. Сл. Дубр.
*Китува́ння, ня, с. Замазывание замазкой. Сл. Дубр.
*Китува́ти, ту́ю, єш, гл. Замазывать, шпаклевать. Сл. Дубр.
Китча́стий, а, е. Украшенный кистями. Желех.
Китю́х, ха, м. Лисий хвост. Вх. Пч. II. 5. См. Ки́та 2.
Ки́тяг, гу и ки́тях, ху, м. 1) Гроздь, кисть. Спілі вишні злипались китяхами, як бджоли кругом матки. Левиц. Пов. 192. Вишні так і висять китяхами. Харьк. г. 2) Комок. А сніг ліпив у шибки, набивався китяхами, блищав через скло. Левиц. I. 515. 3) Метелка проса. Мнж. 184.
Ких! меж. Выражает смех. Ких-ких-ких! — засміялись чумаки. О. 1861. X. 22.
Ки́хкати, каю, єш, гл. Смеяться. І почали кихкати усі чотирі. Св. Л. 196. І старі на печі, вовну скубучи, кихкають, а вона й не всміхнеться. Г. Барв. 103.
Ки́ці-баба. Игра в роде жмурок. Хто баби не веде, того киці-баба поведе. Ном. № 12573. А колись, каже, ви так з ними вигравали в хрещика та в киці-баби. Левиц. I. 276.
Ки́цка, ки, ж. Кусок дерна; ком земли, глыба, вывороченная плугом. Вх. Зн. 25. Шух. I. 165.
Киць, киць!, меж. Зов кошек.
Ки́цька, ки, ж. Ум. от ки́ця.
Кицю́ня, ні и кицю́нечка, ки, ж. Ум. от ки́ця.
Ки́ця, ці, ж. 1) Кошка. Пішла киця по водицю, та й упала у криницю. Нп. 2) Род детской игры. Ив. 36. Ум. Ки́цька, кицю́ня, кицю́нечка. Як до тебе ходити? В тебе кицька лиха. Чуб.
Киця́, ця́ти, с. Маленький горшочек. Желех. Ум. Кициня́, киця́тко.
Киця́ти, ця́ю, єш, гл. В игре в жмурки: дотрагиваться до кого-либо из прятавшихся, который после этого начинает жмурить. О. 1861. XI. Свидн. 37.
Ки́чера, ри, ж. Гора, покрытая лесом, кроме вершины. Желех. Шух. I. 73. Ум. Ки́чірка. Вх. Зн. 25.
Ки́чка, ки, ж. 1) Прядь льна, заплетенная в косу новобрачной. Беруть трошки льону і завивають їй (молодій) разом з косою, щоб більше було коси; хоть і великі коси, то завше треба той льон, і то називається зачіска та кич-
