Словник української мови (1927)/кітвиця

by Борис Грінченко

◀ кітва

Словник української мови Борис Грінченко К кітвиця

кітка ▶

Київ: Горно, 1927

Кі́твиця, ці, ж. 1) Ум. от кі́тва. 2) Доски, по которым скатывают воз, чтобы поставить его на дуб при перевозке на другую сторону реки. Чигир. у. См. Ки́твиця. *3) Подручное колесо в плуге без обода. В давніх плугах те колесо, що в борозні, то було високе, а підручне — то обід обрубаний, та тільки скаче на шпицях: то звали таке колесо — кітвиця. Крим.