Словник української мови (1927)/кита

by Борис Грінченко

◀ кит

Словник української мови Борис Грінченко К кита

китаєвий ▶

Київ: Горно, 1927

Ки́та, ти, ж. 1) = Ки́тиця. В следующ. примере употреблено, повидимому, в значении: султан, перья на головном уборе: Кита біла, кивер чорний, хлопець гожий і моторний. Pauli. (Но см. этот-же пример при слове ки́тель). 2) Хвост лисицы. Вх. Пч. II. 5. См. Китю́х. 3) = Кита́йка? Один на собі каптан має та з під того жовті та чорні кити видирає. АД. I. 121 (В друг. вар. здесь: китайку видирає. АД. I. 116, 125).