Словник української мови (1927)/киця
| ◀ кицюня | Словник української мови К киця |
кицяти ▶ |
|
Ки́ця, ці, ж. 1) Кошка. Пішла киця по водицю, та й упала у криницю. Нп. 2) Род детской игры. Ив. 36. Ум. Ки́цька, кицю́ня, кицю́нечка. Як до тебе ходити? В тебе кицька лиха. Чуб.
Киця́, ця́ти, с. Маленький горшочек. Желех. Ум. Кициня́, киця́тко.