бом. 2) Стропила для шатра. Ум. Катра́жка. Хлопці, як їдуть на ніч коні пасти, то часом роблять для захисту катражку. Волч. у. Хто на сонці спать ліг і од сонця катражку зробив, з свити або з рядна, на триніжках нап'яв, або снопи поставив і на снопи накинув. Закр.
Катра́н, ну, м. 1) Раст. Bunias orientalis L., а также Crambe tatarica jacq. ЗЮЗО. I. 115, 120. *2) Иначе соба́ка. Черноморская акула. С. Дуфінка, Херс. 3) Передник. Гол. Од. 61. Ум. Катра́нець. Єдній сь купив чоботята, а другій катранець. Гол. III. 231.
Катра́новий, а, е. Принадлежащий катрану.
Катра́ночка, ки, ж. = Катра́н? У городі катраночка, ходить Галя як панночка. Нп.
Катри́га, ги, ж. = Катра́га 1. Чуб. VII. 347.
*Катрі́нца, ци, ж. Черная запа́ска. Хот. Нік.
Катря́га, ги, ж. 1) = Катра́га. На току був льох, а над ним катряга чи половник. Св. Л. 206. *2) Треножник, к которому подвешивается котел для варки пищи. Варять на таганах та на катрягах кашу. К. ЧР. 259. *3) Бранное слово. Був вдовець, стара катряга, та такий вам скупердяга, що шукать по всій землі. Франко. Абу-каз. капці.
Катува́ння, ня, с. 1) Наказание через палача. 2) Пытка. 3) Истязание, мучение.
Катува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Казнить, наказывать плетью рукой палача. Уже ж тую Яковову жінку три попи ховають, а Якова з тею удовою три кати катують. Гринч. III. 354. 2) Пытать. 3) Истязать, бить, мучить сильно. Буду бити, буду катувати. Нп. Ще день Украйну катували ляхи скажені. Шевч. 162. Катувала, мордувала, та не помагало: як маківка на городі Ганна розцвітала. Шевч. 22. Колись (пани) били, катували, посторонками в'язали. Нп.
Катува́тися, ту́юся, єшся, гл. Мучиться, страдать. Нема сем'ї, немає хати, немає брата, ні сестри, щоб не заплакані ходили, не катувалися в тюрмі. Шевч. 606.
Кату́н, на, м. 1) Солдат. Як піду я у катуни, катуником буду. Гол. III. 122. 2) Раст. Gipsophila paniculata L. См. Перекоти́поле. ЗЮЗО. I. 124.
Кату́ша, ші, ж. Мучение, пытка; *застенок. У п'ятницю порубали, в суботу завили, а в неділю до Драгіри в катушу трутили. Гол.
Катюга, ги, м. Ув. от кат.
Катю́жний, а, е. Принадлежащий катюзі. Не ти, розбійнику, а тілько катюжні руки твої. Кв. II. 206.
Катя́! меж. Крик на зайца. Дивись, дивись, заєць, заєць! От же дорогу перебіг! Катя, катя! га-га, га-га!.. Бач, і перебіг! О. 1861. V. Ніс. 66.
Ках! меж., выражающее утиный крик. А він селехом плава і тілько ках, ках, ках! Рудч. Ск.
Ка́хель, хля, м. = Ка́хля. Вас. 182.
Ка́хельний, а, е. Изразцовый. Од кахельної грубки до другої стіни йшла перегородка. Стор. II. 110.
Ка́хельник, ка, м. Мастер, делающий изразцы. Вас. 177.
Кахи́, меж., выражающее кашель. Ой ти, старий, кахи-кахи, я, молода, хихи-хихи! Нп. Знов біжить москаль поз двір та: кахи! А вона й собі: кахи! Рудч. Ск. II. 165.
Кахи́кати, ка́ю, єш, с. в. кахи́кнути, кну, неш, гл. Кашлять, кашлянуть. Кахикав писарь, кахикав, покручував уси. Кв. Раз кахикнула, — трьох ляшків прикликнула; вдруге кахикну, — п'ятьох прикликну.
Ка́хкати, каю, єш, с. в. ка́хнути, хну, неш, гл. Кричать (об утке). На морі качки кахкали. Мнж. 56. Кахнула утка — на морі чутка. Ном. № 290.
Ка́хльовий, а, е = Ка́хельний. Кахльова грубка. Подольск. г.
Ка́хля, лі́, ж. Изразец. Принеси цеглинку або кахлю з груби. Шевч. 310.
Кахля́ний, а, е = Ка́хельний.
Ка́хнути. См. Ка́хкати.
Ка́холь, хля, м. = Ка́хель. Мені все одно — що кахоль, що пічка. Ном.
Ка́хольний, а, е = Ка́хельний.
Кацала́п, па, м. Презрительное от каца́п. Грубый великорос, великорусский мужик. Св. Л. 249.
Каца́п, па, м. 1) Великороссіянин. Тут дивляться, аж виходить кацап. Руд.
