мене думка, що я тобі світ зав'язав. МВ. 3) Воспитание, взлелеивание, возрощение (детей, животных, растений). Вони більш куповані, ніж із свого кохання. Киев. Ум. Коха́ннячко. Ой жаль мені коханнячка, дівочого гуляннячка. Мет. Спасибі тобі та, мій батечку, за твоє коханнячко. Чуб. V. 485. То ж тобі, ненько, за твоє коханнячко, що мене викохала, як утя на воді, та людям — не собі. Чуб. III. 392.
Коха́нок, нка, м. = Коха́нець. Росказала гайдамаці, хто вона, і як її пустив старий чоловік до коханка. Стор. I. 35. І сама тобі коханка передам. Сніп. 63. Ум. Коха́ночок. Рибалочки-коханочки та рибку ловили. Мил. 120.
Коха́ночка, ки, ж. Ум. от коха́нка.
Коха́ночок, чка, м. Ум. от коха́нок.
Коха́стий, а, е. О растении: хорошо выросшее, хорошо вырощенное. Кохасте зілля. Се як полемо в городі, то найдемо роскішне і кажемо: оце кохасте. Полтав. г.
Коха́ти, ха́ю, єш, гл. 1) Любить (кого-либо). Ой ти, дівчино, мислоньками блудиш, сама ти не знаєш, кого вірно любиш. Ой знаю, знаю, кого я кохаю, тілько я не знаю, із ким жити маю. Нп. Хто вірно кохає, той часто вітає. Ном. № 8757. Батько й мати твої живуть при тобі і дякують… що ти їх при старости й кохаєш і поважаєш. Кв. 2) Взлелеивать, взращивать, воспитывать (о детях, животных, растениях). Котору дитину кохала, любила, — крій себе не маю. Макс. Ой косо, косо, кохана, сім літ я тебе кохала! Мет. 205. *Ліс треба сто років кохати. Черемш. См. Ви́кохати.
Коха́тися, ха́юся, єшся, гл. 1) Любить друг друга. Нехай же нас поховають і хрест укопають, та щоб люде дивувались, як ми вірненько кохались. Мет. 98. 2) — з ким, в кому́. Любить кого. Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями. Шевч. Нема тії дівчиноньки, що я в їй кохався. Мет. 3) — в чому́. Заниматься чем с любовью, любить что-либо, находить наслаждение, удовольствие в чем-либо. Пан дуже кохався в городах. Кв. Кохайтеся в правді! Сніп. У скупощах не кохайся! Ном. № 4675. *4) — до чо́гось. Питать любовь к ч.-н., питать склонность к ч.-н. Всякий кохається до грошей. Крим. 5) Воспитываться, нежиться. Ти тільки й звикла на чаях та на сахарях кохатись. Куди ж тебе наняти, таку пановиту? Харьк.
Кохі́тник, ка, м. Раст. Rhododendron ferrugineum. Шух. I. 22.
Ко́хля, лі, ж. У рыболовов: шест, прикрепленный к веревке, которая другим концом привязана к сети: во время зимней рыбной ловли этот шест опускается в прорубь и проталкивается подо льдом до следующей проруби и т. д., отчего сеть растягивается подо льдом в воде. А сам кохлю попереду гониш.
Коца́бки зроби́ти. Перекувыркнуться (о пораженном выстрелом зайце). Вх. Уг. 246.
Коца́рка, ки, ж. Коверница. Сумцов. Культ. переж. № 18. Харьковские коцарки (КС. 1889. IV. 131).
*Коца́рство, ва, с. Коверный промысел. Харьк. Сл. Яворн.
Коцарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Делать ковры. Желех.
*Коцкати, каю, єш, гл. Стучать. Нестерпуче коцкав десь млин. Коцюб.
Ко́цур, ра, м. Кот. Желех. Кіт ко́цури во́зить. Кот мурлычет. Вх. Лем. 425.
Ко́цурник, ка, м. Раст. Котовник, будра, Glechoma hederacea. Вх. Уг. 246.
Коць, ця, м. 1) Ковер. Вас. 172. А коць важний з розводами, і посередині великий орел. Кв. Ну, тепер, діти, несіть мене до церкви. От ми положили його на коць та й понесли. Стор. 2) Одеяло тканое — шерстяное, шелковое. Гол. Од. 82. Ліжко, заслане мняким шовковим коцем. Мир. ХРВ. 315. *Витягла з-під коця свою бліду, замлілу руку. Мирн. І. 345.
Ко́цький, а, е. Фамилия сказочного кота, произведенная от слова кіт (ко́тський). Приходить до його лисичка, та й питає його (кота): Що ти таке? А він каже: я пан Коцький. Рудч. Ск. I. 23.
