Словник української мови (1927)/коханка
| ◀ коханий | Словник української мови К коханка |
кохання ▶ |
|
Коха́нка, ки, ж. 1) Возлюбленная, любовница. Коханко ти моя! Викохав же я тебе не для кого, для себе. Чуб. V. 87. 2) Взлелеянная, неженка, воспитанная в роскоши. Ой ну люлі-люлі, а коткові дулі, а дитинці калачі… Нашій дитинці коханці. Мил. 42. Мали вони дочку і вона була в їх така коханка, що виросла, вже пора й сватать, а вона не вміла діла робить. Рудч. Ск. I. 179. Ум. Коха́ночка. Вийди, серце-коханочко! Мет. Всі дівочки-коханочки до церковці йдуть. Мил. 120.