Словник української мови (1927)/кіт
◀ кістяр | Словник української мови К кіт |
кітар ▶ |
|
I. Кіт, кота́, м. 1) Кот. Є сало, та не для кота. К. ЧР. 92. 2) Кіт і ми́шка. Род детской игры. Ив. 54. Ум. Ко́тик, ко́тичок, кото́к, кото́чок, коту́сь.
*II. Кіт, ко́ту, м. Катящееся состояние (в игре). Херс. Нік.