торий запорожець до великої старости… то наб'є черес дукатами, та забере з собою приятелів… та й іде з ними в Київ бенкетувати. К. ЧР. 84. Часом несподівано котора дівчина вбіжить до мене з будинку. МВ. (О. 1862. III. 43). 3) Иной. Як которий, то й навчиться, а сей — ніколи. Гринч. 4) Некоторый, один, другой… Та в тій школі так: котрий пише, котрий читає, а котрий то й байдики б'є. Гринч. Которих дівчат то матері не пустили в дружки, которі й сами не пішли. МВ. *Дітвора, — которе біжить, которого на руках несуть. Квітка.
Котри́й. См. Кото́рий.
Котри́йсь, ра́сь, ре́сь, мест. Какой-то, некоторый, *тот или иной. Жиє до котрогось часу. Ном. № 8215.
Котуля́ти, ля́ю, єш, гл. = Кутуля́ти. Мнж. 182.
Коту́на, ни, ж. Плита с котлом, устроенная таким образом, что дым выходит из отверстий вокруг котла в находящийся сверху ко́мин. Подольск. Св. Л. 27.
*Коту́ня = Куту́ня. Херс., Анан. у.
Коту́сь, ся́, м. Ум. и ласк. от кіт. Котусю-братіку! скажи мені скоріше, хто з хазяїнів оттут усіх добріше? Гліб.
Котю́га, ги, м. 1) Ув. от кіт. Стар як котюга, а бреше як щеня. Ном. № 6905. Невже котюга знов думає про сало? К. ЧР. 289. 2) Собака домашняя (у гуцулов). Вх. Пч. I. 16. Котюга забрехала. Шух. I. 89.
*Котю́ра, ри, м. Большой кот. Ото так котюра! Екат. г. Сл. Яворн.
Котю́чий, а, е. 1) Легко катящийся. Бач, які котючі гроші — швидко вже й роскотились. — Котючий вітер низався поміж деревом безлистим. МВ. II. 113. 2) Плодовитый (о животных).
Котю́чка, ки, ж. Игра в катание яиц на первый и второй день Пасхи, описан. у Чуб. IV. 43. КС. 1891. V. 207.
Котя́, тя́ти, с. 1) Котенок. 2) Употребляется, как ласкательное слово для детей: Цить, котю, цить! — каже мати, втираючи сльози дитині. Св. Л. 100.
*Котя́ка, ки и котя́ра, ри, м. = Котю́ра. Киев. г.
Котя́х, ха́, м. = Кізя́к. Ґава зимою: «руб котях!» І тому рада. Мнж. 172.
Котя́чий, а, е. Кошачий. Котяча шерстина.
Ко́фа, фи, ж. Кружка для воды. Федьк.
Кох, ху, м. Корзинка, коробок. Дівчата танцюють з парубками — тільки одляски йдуть, а музиці так кох і наскидають грошей. Г. Барв. 58.
Коха́н, на́, м. = Коха́нець. Вх. Лем. 427.
Коха́ненький, а, е. Ум. от коха́ний.
Коха́нець, нця, м. Возлюбленный. Ой хоч ламай, хоч не ламай мизинного пальця, як не було, то й не буде над мене коханця. Нп.
Коха́ний, а, е. 1) Любезный. Ляхам своїм коханим росказуйте, а не мені. Стор. 2) = Коха́нець. Не жди свого коханого з далекого краю. Мет. 3) Милый, любимый, дорогой. Чи я в батька не кохана була? Нп. Пан-отченьку ти наш коханий! К. ЧР. Ум. Коха́ненький. Синочки да кучерявенькії, а дочечки да коханенькії. Гринч. III. 442.
Ко́ханий, а, е. Взлелеянный, вырощенный. Тілько що соняшники не кохані, не прохані ростуть собі. МВ. (1862. I. 96). Ой косо, косо кохана! Сім літ я тебе кохала. Мет. 205.
Коха́нка, ки, ж. 1) Возлюбленная, любовница. Коханко ти моя! Викохав же я тебе не для кого, для себе. Чуб. V. 87. 2) Взлелеянная, неженка, воспитанная в роскоши. Ой ну люлі-люлі, а коткові дулі, а дитинці калачі… Нашій дитинці коханці. Мил. 42. Мали вони дочку і вона була в їх така коханка, що виросла, вже пора й сватать, а вона не вміла діла робить. Рудч. Ск. I. 179. Ум. Коха́ночка. Вийди, серце-коханочко! Мет. Всі дівочки-коханочки до церковці йдуть. Мил. 120.
Коха́ння, ня, с. 1) Любовь, любовная страсть. Чи всім людям із кохання так ся діє? Очі не сплять, серце стогне, душа мліє. Мет. 28. Минулося моє кохання, моє женихання. Левиц. 2) Любимый предмет; возлюбленный или возлюбленная. Кохання моє! така в
