Словник української мови (1927)/кізяк

by Борис Грінченко

◀ кізь-кізь

Словник української мови Борис Грінченко К кізяк

кійло ▶

Київ: Горно, 1927

Кізя́к, ка́, м. 1) Помет, кал домашних животных. До нашого берега ніщо добре не припливе — не кізяк, то тріска. Ном. № 2137. *2) = Кирпи́ч. Пир. у., Конон. Учора мій Омелько в мене кізяки різав, а завтра може сидітиме рядом зо мною, за одним столом: я — гласний і він — гласний. Мирн. ХРВ. II. 233. Ум. Кізячо́к. Мнж. 1.