четырех концов креста виту́шки, с загнутыми концами; на ко́ники надевается пряжа. Чуб. VII. 410. Вас. 202. 8) Часть ткацкого станка. См. Верста́т. 9) Часть начи́ння. См. Начи́ння 3. *10) Ко́ники. Карусель. Сл. Яворн. 11) Мн. Соро́чі ко́ники. Раст. Delphinium consolida. Вх. Пч. I. 10.
Кони́на, ни, ж. 1) Лошадь, конь. Та купуй уже, купуй, — славная конина. Рудан. IV. 18. 2) Конина, лошадиное мясо.
Кони́ти, ню, ниш, гл. Класть известным образом палку на кону́ при игре в пла́за. Ив. 18.
Ко́нич, ча, м. = Конюши́на. Вх. Лем. 426.
Кониче́нько, ка, м. Ум. от кінь.
Ко́ничок, чка, м. Ум. от кінь.
*Кони́ще, ща, м. Ув. от кінь. І конища помучив, і сам утепенився, як бачите, тай годі. Франко.
Коні́вка, *коно́вка, ки, ж. 1) Ум. от кі́нва. 2) Кружка деревянная или металлическая. Шух. I. 250, 251. Як узяв ту кінву за ухо, то зробив у тій конівці сухо. ЗОЮР. I. 204. Зачепила рукавом срібну коновку, повну вишнівки. К. ЧР. 229. 2) Ведро. (Дощ) ллє, як з коновки. Ном. № 575. Посилаю з коновками по воду. Гол. Ум. Коні́вонька, коні́вочка. Зашли козакові пива коновочку. Чуб. Сосновая коновочка, а дубове денце. Гринч. III. 613.
Конкла́в, ву, м. Конклав. Шевч. (1883), 199.
Ко́нов, ва, м. Кружка. На морозі стояти, конов меду держати. Гол. См. Кі́нва.
Конова́л, ла, м. Коновал. Сюди шевці й кравці, шаповали й коновали. Левиц. I. Такий коновал, що через шкуру бачить.
Конова́льство, ва, с. Ремесло коновала. Желех.
Конова́льський, а, е. Коновальский. Цехи: різницький, коновальський, кушнірський, ткацький, шаповальський. Котл. Ен.
Конові́д, во́да, м. 1) Приводящий на ярмарку для продажи лошадей, *конский барышник. Коноводи, воловоди, люлешники, табашники, шилники, милники, селяне, городяне, міщане… добрі люде! А сходьтесь, сходьтесь, сходьтесь!.. Я щось скажу». Из выкликания на базаре. КС. 1882. III. 600. 2) Конокрад. А вже циганів, отих коноводів… що обдурюють народ, так і не розминешся. Кв. II. 323. *Оце пісня кругла, кругла… батько злодій-коновід, отакий увесь мій рід. Нп. Пир. у., Конон.
*Коно́вка, ки, ж. = Коні́вка. Тут лише злопотіла коновцями та коромислом. Франко.
Коново́й, во́ю, м. = Конво́й. Як піду я у чужу країну, — коновоєм приведуть. Рудч. Чп. 85.
Коно́в'язь, зі, ж. Столб или жердь, или кольцо, к которым привязывают лошадей. Позлізали і поприв'язували коней… у конов'язей. ЗОЮР. I. 254.
*Коно́за, зи, ж. Капризник, привередник, задира. Киев.
Коно́зити, жу, зиш, гл. 1) Корчить, морщить (в работе). Мнж. 2) Безл. Знобить? корчать? Бачу, що так його конозить. Уман. у.
*Коно́зливий, а, е. Капризный, привередливый. Киев.
Конокра́д, да, м. Конокрад. Ті жидки були всім завідомі конокради. Левиц. I.
Конопе́лька, ки, ж. Раст. Galeopsis pubescens. Лв. 98.
Конопе́льки, льок, ж. мн. Ум. от коно́плі.
Конопе́льний, а, е. Пеньковый. Конопельна нитка. Ком. II.
Конопе́льник, ка, м. Птица: коноплянка, Fringilla cannabina. Шух. I. 23.
Конопли́на, ни, ж. Стебель конопли. Утопила мене мати як коноплину в воду. Гринч. III. 329. Ум. Конопли́нка, конопли́нонька, конопли́ночка. Ой у городі коноплиночка, на тій коноплинці… роса. Чуб. III. 394. Ой як же тій коноплиноньці у ставу вимокати. Гринч. III. 330.
Конопли́ця, ці, ж. ? П'ять сорочок, що дві ув іржиці, а дві в коноплиці. Чуб. IV. 458.
Коно́плище, ща, с. 1) Место, бывшее под коноплею. Яка паша на коноплищі? Як брали коноплі, то й повиривали погану травицю. Канев. у. 2) Место, годное для посева конопли.
