Словник української мови (1927)/кінва

by Борис Грінченко

◀ кінатов

Словник української мови Борис Грінченко К кінва

кінець ▶

Київ: Горно, 1927

Кі́нва, ви, ж. 1) Деревянная кружка. Кухарі ставлять по всіх столах дерев'яні ваганки з потравою, а між ними у великих кінвах, теж дерев'яних, горілку, мед, пиво… Стор. II. 150. Взяв раз покуштував, удруге напився (пива), а втретє як узяв ту кінву за ухо, то зробив у тій конівці сухо. ЗОЮР. I. 204. 2) Ведро. Молодичка кароока… бігла з кінвами по воду. Федьк. Ум. Коні́вка.

Кінва́, ви́, ж., соб. Лошади. Бач, скілько кінви пасеться. Змиев. у.