Словник української мови (1927)/кін
| ◀ кім'ях | Словник української мови К кін |
кінатов ▶ |
|
Кін, ко́ну, м. 1) Публичное место, где стояли присужденные к тому в виде наказания. Коси різали блудяжкам, в погріб запірали, другі у кона стояли, год не причащались. Мкр. Н. 35. 2) Место игры. 3) Сцена.