хистка, що вся так і колишеться. В. Кулик. 2) Качаться в люльке. 3) Качаться на качелях.
Коли́шній, я, є. Прошедший, бывший когда-то. Згада козак колишнєє, згада та й заплаче. Шевч. Оповідаю дещо про колишніх крепаків. О. 1862. I. 61. Бо-зна-коли́шній. Давно прошедший. Бо-зна колишнії звичаї в душі своїй перебіраю. Шевч. Чорт-зна-коли́шній. Очень давний. Борщ оскомистий, чорт-зна-колишній. ЗОЮР. I. 217.
Коли́шнійсь, ня(я)сь, нє(є)сь. = Коли́шній. Озвалась, блиснувши очима, колишнясь краля. Г. Барв. 426. Левиц. Пов. 174.
Коліївщина, ни, ж. Гайдамаччина. Батько діда просить, щоб той росказав про коліївщину, як колись бувало, як Залізняк, Гонта ляхів покарав. Шевч. 205.
Колі́й, лія́, м. 1) Мясник, режущий свиней. Херсон. г. 2) Эпитет гайдамак. А коліям нічим стрілять — куль нема. К. ЗОЮР. I. 135.
Колімажа́рь, ря, м. Продающий мазь для колес, деготь. Вх. Уг. 245.
Колі́нечко, ка, с. Ум. от колі́но.
*Колінкува́ти, ку́ю, єш, гл. Двигаться на коленях. Сонце пражить, але не пражить, аж огнем сипле, а я колінкую з гноєм наверх, аж шкура з колін обскакує. Стеф.
Колі́нкуватий, а, е. Коленчатый.
Колі́ння, ня, с., соб. Колени. На коління падають, владиці богу честь дають. Чуб.
Колі́но, на, с. 1) Колено. Жупанина по коліна, пошита до діла. Мет. 38. *Колі́ном ви́перти. Насесть на кого-либо, силой заставить; вытеснить. Громада… виперла мене на старшину, прямо коліном виперла. Кон. II. 26. З колі́на ви́колупати. Добыть во что-бы то ни стало. А де його взяти? З коліна не виколупаєш. Мирн. «Правда», 1874. 470. 2) Род, происхождение. Одно — що вона пані великого коліна, а друге — що з прадіда ляшка. К. ЧР. 317. 3) Поколение. Через тебе і твого потомка благословлятимуться усі коліна на землі. Опат. 49. 4) Изгиб (реки и пр). Коліно трохи було: так іти прямо, а потім повернуть у бік коліном. Екатер. у. 5) Переход голоса при пении. Не попадеш пісні: на коліна крута. Харьк. г. Ум. Колі́нечко, колі́нце. Первий раз ступив (у воду) по колінечка, другий раз ступив — як під рученьки. Грин. III. 279.
Колінува́тий, а, е. 1) Коленчатый. 2) Извилистый. Колінувата річка.
Колі́нце, ця, с. 1) Ум. от колі́но 1 и 4. Посип пшінця по колінця, водиці по крильця. Мет. 23. Рось вирвалась з неволі, як гадючка тричі зверетенилась колінцями на зеленій траві. Левиц. I. 93. 2) Коленце в стебле односеменодольных растений, из которого начинается лист. Харьк. г. *3) Часть ду́дки (свирели). Дірку велику під колінцем зробить — не грає дудка. Мирн. I. 169.
Колі́нчастий, а, е. Коленчатый.
Колі́нчик, ка, м. Коленце в стебле. Ой стерегла я жита, пшаниці… Щоб з колосочка не видзьобало, щоб колінчика не виломало. Чуб. III. 454. См. Колі́нце 2.
Колі́нчити, чу, чиш, гл. Бить (коленом?). Ну, вже він мене колінчив, колінчив після сього. Г. Барв. 302. Звалив його, колінчив уже, колінчив, стілько йому схотілось. Мнж. 91.
Ко́лір, ру, м. Цвет. Санько розмалював той кружок усякими колірами. Ком. II. 85.
Колісни́к, ка́, м. 1) Колесник. Чуб. I. 258. Вас. 146. *2) Плотник. Хот. Нік.
Колісни́цтво, ва, с. Ремесло колесника. О. 1862. I. 52.
Колісни́ця, ці, ж. 1) Колесница (только в литературном языке). См. Колесни́ця. 2) Мн. Колісни́ці = Колішня́. Шух. I. 165.
Колісня́, ні́, ж. 1) = Колішня́. 2) Мн. Колісні́. Род вышивок. Kolb. I. 48.
Колісце́, ця́, с. 1) Ум. от ко́лесо. Вообще маленький кружок, маленькое колесо в значениях 1—4 слова колесо. Колісце у млині. Гринч. Одчинітеся, ворітця, одкотітеся, колісця. Мет. 171. Колесцем, бояре, колесцем! МУЕ. III. 113. 2) В блоке: каточок с углублением для веревки. Шух. I. 162, 256.
Колісча́, ча́ти, с. = Колісце́. Костантиногр. у. Ум. Колісча́тко.
Колісча́стий и колісча́тий, а, е. 1) Круглый. Сонце круглобоке як кавун, а не як корж; бо коли б воно було тільки
