Кози́рька, ки, ж. Картуз, шапка с козырьком.
Козирьо́к, ка́, м. Ум. от ко́зирь. 1) Маленький козырь в картах. Не буду дивиться, нехай козириться; як під тим козирьком сидить чорт з молотком, він іде і кує, мені козирі дає. Мнж. 165. 2) Козырек (головного убора). Вас. 156. 3) Картуз (головной убор). Виходить з могили якийсь пан… Він у козирьку, і той козирьок так і горить, так і горить на йому. СХО. VIII. 316. На йому був московський мундір з червоним коміром, козирок з червоною стрічкою навкруги. Левиц. I. 10. 4) Название вола с рогами, расходящимися в противоположные стороны почти горизонтально, кончики которых загнуты внутрь. КС. 1898. VII. 45. *5) Небольшие сани с сидением. Пир. у., Конон. Ум. Козирьо́чок. То я б свого миленького по шапці пізнала. Хоть по шапці, не по шапці, то й по козирочку. Гринч. III. 177.
Козиря́ти, ря́ю, єш, гл. 1) Ходить с козыря (при игре в карты). 2) Храбриться, козырять. Одначе як не козиряв, утратив силу над собою. Мкр. Г. 19.
Кози́ця, ці, ж. 1) Коза. 2) Род духового инструмента. Гол. II. 458. 3) Насек. Pelor blapoides. Вх. Пч. I. 7.
Козі́й, зія́, м. 1) Название вола с расходящимися в стороны рогами, концы которых закручены наружу. КС. 1898. VII. 45. *2) Козий пастух. Там козій прийшов. С. Ситківці Липов. у. Ефр.
Ко́злик, ка, м. 1) Ум. от козе́л, козлик. Козлик ускочив у капусту, і вона у капусту. Рудч. Ск. I. 41. 2) Весенняя игра. Играющие, взявшись за руки и составивши круг, поют про козлика. Чуб. III. 89. 3) Мн. Раст. Pimpinela Saxifraga. L. ЗЮЗО. I. 131.
Козли́на, ни, ж. 1) Козье мясо. 2) Козья кожа. З козлини пошила чоботи.
Козли́ний, а, е. Козлиный. Яка в тебе, дідусеньку, козлиная борода. Чуб. V. 843.
Козло́вий, а, е. Козловый.
Козлоно́гий, а, е. С козлиными ногами. Козлоногий п'яний дід. Шевч. 604.
Козлува́тий, а, е. С коротким хвостом. Той віл був козлуватий: хвіст одкручено йому колись. Екатер. у.
Козля́, ля́ти, с. = Кізля́. Не прийму тельців од тебе, ні козлят з отар твоїх. К. Псалт. 118.
Козля́чий, а, е. Козлиный. Хиба ж їм я те м'ясиво, або ж п'ю крівцю козлячу. К. Псалт. 118.
*Козо́дра, ри, ж. Первый ряст, белый подснежник. Под. г. Бл. Неч.-Лев.
*Козолу́п, па, м. Козодер; обдиратель, грабитель. Усі вони, оті урядники та станові — козолупи. Екат. г. Сл. Яворн.
Ко́зонька, ки, ж. = Кі́зонька.
Козорі́з, за, м. Мясник, режущий коз. Желех.
Ко́зуб, ба, м. 1) Лубочная коробка, лукошко. Коли ти мені муж, то будь мені дуж, а як не гриб, то не лізь у козуб. Ном. № 9131. 2) Ко́зубом ста́ти. Замерзнуть, сделаться твердым как кора (о мокрой одежде). Поки до санок дійшов, (мокрий) підрясник козубом став. Св. Л. 96. Ум. Козубе́ць. Вх. Зн. 26.
Козубе́нька, ки, ж. Ум. от козубня́.
Козу́бка, ки, ж. = Козубня́. Ото ви мабуть і несли картуз в козубці. Лебед. у.
Козубня́, ні́, ж. = Ко́зуб. Гиря-мокотиря, собаки дражнила; собаки за нею, вона з козубнею. Ном. № 9281. Ум. Козубе́нька. Да й забрала той овес козубенькою увесь. Нп. Із лик плетені козубеньки, з якими ходять по опеньки. Котл. Ен. IV. 58.
Козу́лька, ки, ж. 1) Ум. от козу́ля. 2) Раст. Gentiana germanica. Лв. 99.
Козу́ля, лі, ж. 1) Маленькая корова с загнутыми назад рогами. Желех. Kolb. I. 65. 2) Насек. Cerambyx. Желех. 3) Двойной крючек для ловли рыбы. Ум. Козу́лька.
Козу́ня, ні, ж. Ум. от коза́.
Козу́ря, рі, м. Ум. и ласк. от коза́к. Лучче б, козурю, могли мої очі на потилиці стати, так би я міг із-за річки Висли на Україну поглядати. Макс. (1849). 77.
Козу́хна, ни, ж. = Коза́. Ой ти, козухна, ой ти, матухна, ти росходися, розвеселися, старому пану у ноги поклонися. Чуб. III. 266.
