Словник української мови (1927)/козуб
| ◀ козоріз | Словник української мови К козуб |
козубенька ▶ |
|
Ко́зуб, ба, м. 1) Лубочная коробка, лукошко. Коли ти мені муж, то будь мені дуж, а як не гриб, то не лізь у козуб. Ном. № 9131. 2) Ко́зубом ста́ти. Замерзнуть, сделаться твердым как кора (о мокрой одежде). Поки до санок дійшов, (мокрий) підрясник козубом став. Св. Л. 96. Ум. Козубе́ць. Вх. Зн. 26.