МВ. II. 62. Красні лиця часто зраджають. Гол. I. 362. Часто ходив, вірно любив, з нею женихався, вона ж мене ізрадила, — я й не сподівався. Мет. 86. Ой Палію, Палію Семене, чи не зрадиш ти мене? Макс. (1834). 98.
Зрадзі́лля, ля, с. Раст. Agrimonia Eupatorium. Шух. I. 21.
Зра́дити. См. Зраджа́ти.
Зра́дитися, джуся, дишся, гл. 1) Посоветовавшись, решить. Зрадились, щоб піти до попа. О. 1862. VI. 59. 2) Изменить себе. Слово встречено только в «Ужинку» Гатцука (стр. 350. Ном. № 8772): Хоч кохання не зрадиться, та череві (?) завадиться.
Зраді́лий, а, е. Обрадовавшийся. Боже, гарно!.. токоче її зраділе серце. Мир. Пов. II. 84.
Зраді́ти, ді́ю, єш, гл. Обрадоваться. Єв. Мр. XIV. 11. «Вже козак твій назад іде». А козачка тому зраділа. Чуб. V. 1171. Пані зраділа. МВ. II. 40. Як вгляділо я вас, так аж зраділо. Гліб. 1.
Зраді́тися, ді́юся, єшся, гл. = Зраді́ти. Той чоловік зрадівся. ХС. IV. 16.
Зрадли́вий, а, е. Изменчивый, склонный к изменам. Моє серце зрадливеє звичаю не знає. Мл. л. сб. 312. Ой хортуно зрадливая, що ж ти виробляєш? Дала серцю зазнатися, з милим розлучаєш. Чуб. V. 418.
Зрадли́вість, вости, ж. Вероломность, предательство. К. Кр. 17.
Зрадли́во, нар. По-изменнически. Мессап, забігши збоку, зрадливо, зо всього наскоку, пустив в Енея камінцем. Котл. Ен. VI. 76.
Зра́дний, а, е и зра́дній, я, є = Зрадли́вий. Гей-гей! не надь, рибалко молоденький, на зрадний гак ні щуки, ні лина. Г.-Арт. (О. 1861. III. 109). Зрадня ваша рада. О. 1861. IV. 31.
Зра́дник, ка, м. Изменник, предатель. Чуб. V. 57. Вибрав Юду Іскариоцького, що стався зрадником. Єв. Л. VI. 16.
Зра́дниця, ці, ж. Изменница, предательница. Ой ти, дівице, моя зраднице, зрадила мене молодого. Чуб. V. 410.
Зра́дній. См. Зра́дний.
Зрадні́ти, ні́ю, єш, гл. = Зраді́ти. Небозі сонечко мріється, — воно ж зрадніло, та й справді гріється. Ном. № 6402.
Зра́док, дка, м. = Зра́дник. Плини, плини, майстрова, від кладки до кладки, щоби знала й пам'ятала, які шевці зрадки. Чуб. V. 1086.
Зра́дувати, дую, єш, гл. Обрадовать.
Зра́дуватися, дуюся, єшся, гл. Обрадоваться. Та зрадується, звеселиться Марусина матінка. Мет. 146.
*Зража́ти, жа́ю, єш, гл. = Зраджа́ти. Желех.
*Зража́тися, жа́юся, єшся, сов. в. зрази́тися, жуся, зишся, гл. чим. Обращать внимание, беспокоиться о чем, опасаться чего (употребляется с отрицанием). Не зражайтеся тим: воно минеться. Умань. Ефр.
Зраз, зу, м. 1) Черенок для прививки к дереву. Желех. 2) Образец; колодка (у сапожников). Желех. Вх. Зн. 22.
*Зразе́ць, зця́, м. Образец. Васильк. у. Неч.-Левиц.
Зра́зи, зраз, ж., мн. Кушанье из говядины: род свернутого битка с начинкой.
Зразко́вий, а, е. Образцовый. Желех.
Зразо́вий, а, е. К зра́зам относящийся. (Понесли) зразову до ріжків печінку. Котл. Ен. II. 9.
Зразо́к, зка, м. 1) Образец, образчик, пример. Перекривля… дочку й жінку, затягаючи жалібним голосом на зразок жіночого голосіння. Левиц. I. 208. Похвалює Чіпку, другим на зразок ставить. Мир. ХРВ. 291. Мнж. 181. 2) Узор. А ну лишень зразок зніму з мережки. Лебед. у. Покажіть, будьте ласкаві, ваші шитки, зразки. Мені треба сорочку вимережити і лиштвою пошити. Г. Барв. 216. 3) Выкройка.
Зра́зу, нар. 1) Сразу, вдруг; с самого начала. Захоч — і вродиться все зразу. Котл. Ен. VI. 85. Ми тільки що наткнулись, він так таки зразу і почав лаятись. Новомоск. у. *2) Сначала. Не знали в першій хвилі, що сказати і починати. Тому мовчали зразу. О. Кобил. «В нед.».
*Зразце́вий, а, е. Образцовый. Васильк. у. Н.-Левиц.
