Словник української мови (1927)/зраджати
| ◀ зрадецький | Словник української мови З зраджати |
зрадзілля ▶ |
|
Зраджа́ти, джа́ю, єш и зра́джувати, джую, єш, сов. в. зра́дити, джу, диш, гл. Именять, изменить. МВ. II. 62. Красні лиця часто зраджають. Гол. I. 362. Часто ходив, вірно любив, з нею женихався, вона ж мене ізрадила, — я й не сподівався. Мет. 86. Ой Палію, Палію Семене, чи не зрадиш ти мене? Макс. (1834). 98.