отця й неньку споминаю. Мл. л. сб. 134.
Зогляда́тися, да́юся, єшся, сов. в. зогля́дітися, джуся, дишся, гл. Осматриваться, осмотреться, оглядываться, оглянуться. А за мене люде брешуть, всі на мене зоглядаються. Гринч. III. 673. Якось зоглядівся і не знайшов книжок. Левиц. Пов. 79. Випив чарку, випив другу, випив третю, а далі й не зоглядівся, як і гроші вкрали. КС. 1882. X. 186.
Зогна́ти, зжену́, не́ш, гл. = Зігна́ти. Ми свою матусю рідненьку, вдову стареньку, прогнівили, із двора зогнали. КС. 1882. XII. 498.
Зогни́лий, а, е. Сгнивший, гнилой. Зогнилої (картоплі) нема й однії. Каменец. у.
Зогни́ти, нию́, ниє́ш, гл. Сгнить. Учора жив, а сьогодня зогнив. Ном. № 8262.
*Зогноїти, ою́, їш, гл. Сгноить. Висуши віровку, бо зогноїш. Крим.
Зогну́ти(ся), ну́(ся), неш(ся), гл. = Зігну́ти(ся).
Зогрі́ти, рі́ю, єш, гл. = Зігрі́ти. Синку, іди ж собі до тої хатки, зогрієш собі ручки. Чуб. I. 112.
Зогрі́ток, тку, м. Приют, притон. Угор.
Зогріша́ти, ша́ю, єш, сов. в. зогріши́ти, шу́, ши́ш, гл. = Згрі́шати, згріши́ти. Чоловік не ангел, щоб не зогрішив. Ном. № 100.
*Зоддалеки́, нар. Издалека, издали, вдалеке. Зоддалеки блискає світло. Сл. Яворн.
*Зо́дів, ву, м. Одежда. Оце, спасибі, трапивсь чоловік, дає тридцять і п'ять карб., дає зодів… А. Тесл.
Зодіва́ти, ва́ю, єш, гл. = Зодяга́ти.
Зоді́жний, а, е. Имеющий достаточно одежды. Зодіжний чоловік. Черк. у.
Зоднюва́ти, ню́ю, єш, гл. — день. Провести день. Поможи, господи, днину зоднувати всему народові православному та й мені! (Утренняя молитва гуцула). Шух. I. 38.
*Зо́дяг, гу, ж. Одежда, одеяние. Сл. Нік.
Зо́дяга, ги, ж. = О́діж. Найнялася на хазяйській зодязі. Пирят. у. Заробити на зодягу.
Зодяга́ти, га́ю, єш, сов. в. зодягти́, гну́, неш, гл. *(кого́. Сл. Нік.). Одевать, одеть. *(исключительно по отношению к кому, но не к чему). МВ. II. 42. Та свої скринечки наповняю, та своїх діточок зодягаю. Мет. 370. І не зодіг його з мого достатку. К. Іов. 67.
Зодяга́тися, га́юся, єшся, сов. в. зодягти́ся, гну́ся, нешся, гл. Одеваться, одеться. Купались, аж померзли, тоді… повилазили з води і почали зодягаться. ХС. VII. 458. З сем'єю вигодувався, зодігся і зобувся. Сим. 196. Не журіться тілом вашим, чим зодягтися. Єв. Мт. VI. 25.
Зодягни́й, а́, е́. Хорошо одетый. Дивітесь, люде добрі, який я зодягний та ошатний. Г. Барв. 346.
Зожда́ти, жду́, де́ш, гл. Подождать. Зожди ж мені хоч годину. Чуб. I. 217.
Зожолобка́стіти, тію, єш, гл. Сделаться желобоватым; о доске: покоробиться. Вх. Лем. 420.
Зозва́ти. См. Ззива́ти.
*Зозві́дати, даю, єш, гл. Испытать, изведать. Зозвідаєш усякого горя на світі. Екатерин. г. Сл. Яворн.
Зозволя́ти, ля́ю, єш, сов. в. зозво́лити, лю, лиш, гл. = Зізволя́ти, зізво́лити.
Зоздріва́ти, ва́ю, єш, сов. в. зоздрі́ти, рю́, ри́ш, гл. Усматривать, увидеть. В полі і в домі нічого не зоздріли. КС. 1884. I. 33.
Зо́зла, нар. Сердито, зло. На слуги свої, на турки, на яничари зозла гукає. Чуб. V. 933.
Зознава́тися, наю́ся, є́шся, гл. = Зізнава́тися.
Зозначи́ти, чу́, чи́ш, гл. Отметить, покрыть значками, метками. Чи не обиськали б нам такої швачки молодому князю квітку пришить, бо у нас усе військо зозначене, а за ким п'єм да гуляєм (на весіллі), до тому й знака немає. Маркев. 125.
Зозу́ленька, зозу́лечка, ки, ж. Ум. от зозу́ля.
Зозу́ленько, ка, м. Ум. *от зо́зуль. Кукушка-самец. Мій братіку, мій зозуленьку! Мил. 220.
