Словник української мови (1927)/згрішати

by Борис Грінченко

◀ згріти

Словник української мови Борис Грінченко З згрішати

згромадження ▶

Київ: Горно, 1927

Згріша́ти, ша́ю, єш, сов. в. згріши́ти, шу́, ши́ш, гл. Согрешать, согрешить. Чоловік що ступить, то згрішить. Ном. № 99. Коваль згрішив, а шевця повісили. О. 1862. X. 34.