*Зли́дніти, нію, єш, гл. Беднеть. Ми бідуємо та злидніємо на селах. Чигир. у. Бл. Неч.-Левиц.
Злиднува́ти, дну́ю, єш, гл. Бедствовать. Не кажи, коню, що я злидную, а кажи, коню, що я паную. Гол. I. 74.
Зли́дяний, а, е = Злиде́нний 1. Потіш злидяне серденько. Млак. 89.
Злизну́ти, зну́, не́ш, гл. Исчезнуть. Тьху! злизни, пропади! НВолын. у. Лиха искра поле спале й сама злизне. НВолынск. у.
Зли́зувати, зую, єш, сов. в. злиза́ти, жу́, жеш, гл. Слизывать, слизать. Як віл злиза́в. Ном., стр. 284, № 1894. Мов коро́ва злиза́ла язико́м. Рудч. Ск. II. 176. Исчез, неизвестно где делся. То-же значение: як лиз (ли́зень) його́ злиза́в. Мир. ХРВ.
*Зли́зькати, каю, єш, гл. С'есть, сожрать, слизать. Екатериносл. у. Сл. Яворн.
Злий, а, е. 1) Злой. МВ. II. 175. Зняли з нього головоньку злії басурмани. Мет. 79. 2) Дурной, нехороший. Хто чинить хоч добреє, хоч злеє в первий раз, не буде таково, як не першина. Ном. № 105. Ой не їдь, рідненький, бо дороженька злая. Мет. 32. Ой, дитино моя мила, що ти злого учинила? Чуб. III. 356. Як я тобі вина дам, коли на тобі злий жупан? Чуб. V. 920. *Злий бік. Изнанка. Сукно не погане. А ну, покажи, яке воно на злий бік. Крим.
Зли́нка, ки, ж. Раст. Erigeron canadensis. ЗЮЗО. I. 121.
Зли́нути, ну, неш, гл. 1) Слететь. Злину з дуба. Гол. IV. 446. З дерева злинула голубка, сіла мені на плече. Левиц. Пов. 17. Побачив він духа божого, що спустився, як голуб, і злинув на него. Єв. Мт. III. 16. 2) Взлететь. Злинув на дерево.
*Злину́ти, ну́, не́ш, гл. Слить, отлить немного. Сл. Нік.
Злиня́ти, ня́ю, єш, гл. Слинять, полинять. Біле личко, чорні брови повік не злиняють. Чуб. V. 19.
Злипа́тися, па́юся, єшся, сов. в. зли́п(ну)тися, пнуся, нешся, гл. Слипаться, слипнуться. К. Іов. 87. Спілі вишні злипались китяхами. Левиц. Пов. 192. Кого люблю, — поцілую, аж губоньки злипаються: Мил. 101.
*Злисі́лий, а, е. Оплешивевший, облысевший. Крим.
Зли́ти, ся. См. Злива́ти, ся.
Злихосло́вити, влю, виш, гл. Выбраниться, сказать дурное слово. Я питаюсь: що тобі треба? А він злихословив мені зразу. Новомоск. у. (Залюбовск.).
Зли́чний, зли́шний, а, е. Прекрасный, красивый. Гарне й зличне да не вічне. Ном. Бувай здоров, злишний паничу. Чуб. III. 275.
*Зли́шній, я, є. Излишний. Хот. Нік.
Зли́шнього, нар. Слишком. То Катря усе хвалить, то Катря усе ганить; то усе в неї вже й злишнього славне, то усе в неї ні до чого не згарне і не докладне. МВ. II. 94.
Зли́шок, шку, м. Излишек. Накинемо злишку по копі, чи й по рублю. Кв. II. 13. Будуть злишки — убогшому подаси. Г. Барв. 428.
Злі́зти, ся. См. Зла́зити, ся.
*Зліквідо́вувати, вую, єш, сов. в. зліквідува́ти, ду́ю, єш, гл. Ликвидировать. Сл. Нік.
Злінува́тися, ну́юся, єшся, гл. Полениться, *излениться.
*Злі́пинець, нця, м. Хлеб слипшийся с другим во время печения. Сл. Яворн.
Злі́плювати, люю, єш, сов. в. зліпи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Лепить, слепить, вылепить. Біг сказав чортові зліпити з глини вовка. Чуб. I. 52. 2) Слеплять, слепить, склеить липким. Зліпила (розбите) яйце. Рудч. Ск. I. 144. 3) Связывать, связать (слова в речи). Вона насилу, велику силу змогла зліпити докупи кілька польських словець. Левиц. I. 209. *Двох слів не злі́пить. Двух слов не свяжет. Сл. Нік.
Злі́плюватися, лююся, єшся, сов. в. зліпи́тися, плю́ся, пишся, гл. Слепляться, слепиться, склеиться липким.
Злі́пок, пка, м. = Зле́пок. МУЕ. III. 72.
Злісли́вий, а, е. Злой, сердитый. Ну, та й зліслива у мене жінка, сохрань боже! Канев. у. А пані, куди далі, то все зліслівша, усе лютіша. МВ. (О. 1862. III. 62).
Злі́сли́во, нар. Зло, сердито.
*Злі́сний, ого, м. Лесник, надзиратель лесной. Черемш.
