Словник української мови (1927)/злиденний

by Борис Грінченко

◀ злидарюка

Словник української мови Борис Грінченко З злиденний

злиденник ▶

Київ: Горно, 1927

Злиде́нний, а, е. 1) Бедный, несчастный. Вони люде злиденні. Ном. № 1536. Життя злиденне. К. Досв. 37. 2) Жалкий. А ну лиш, лицарю мізерний, злиденний, витязю нікчемний, виходь сто лих покуштувать. Котл. Ен. VI. 38. 3) Скряга, скупой. Багатий, а такий злиденний, що над копійкою аж труситься.