Словник української мови (1927)/зливати
| ◀ зливання | Словник української мови З зливати |
зливатися ▶ |
|
Злива́ти, ва́ю, єш, сов. в. зли́ти, зіллю́, зіллє́ш, гл. 1) Сливать, слить из разных мест в одно. Йому мила з усіх мисок вечерю зливає. Чуб. III. 127. 2) Лить, полить на что. Зливати на руки. Зливши миро се, на погребення зробила. Єв. Мт. LXXVI. 12. 3) Поливать, полить, обливать, облить; заливать, залить. Треба злити долівку, щоб пилу не було. Харьк. у. Зіллю ввесь сад слізьми. Гринч. Так гляне, неначе холодною водою зіллє. МВ. I. 35. Ріка зливає поберіжжє. К. Іов. 31.