погубить. Занапастив худібчину через свою дівчину. Чуб. V. 295. Степ широкий, край веселий та й занапастили. ЗОЮР. II. 254. Збавив я тобі віку, занапастив долю. Стор. МПр. 22.
Занапра́сно, нар. Без вины. Прости мене…, шо я тебе занапрасно ударив. Мнж. 33.
Занату́житися, жуся, жишся, гл. Заупрямиться. А хоч і чує коли, то занатужиться та й мовчить. Черк. у.
Занату́ритися, рюся, ришся, гл. Заупрямиться.
Заневи́дніти, нію, єш, гл. Потемнеть, омрачиться. Вх. Зн. 19.
*Заневи́нно, нар. Напрасно, без вины. Сл. Яворн.
Заневі́льний, а, е. Лишенный воли, свободы, подневольный. Плаче та ридає, що долі немає, заневільний світ. Чуб. V. 603.
Заневірні́ти, ні́ю, єш, гл. 1) Подурнеть, известись, истощиться. Так молодиця заневірніла, наче з домовини встала. 2) Сделаться дурным, гадким.
Заневірня́ти, ня́ю, єш, сов. в. заневі́рнити, ню, ниш, гл. Загаживать, загадить, загрязнять, загрязнить. Гладишкою помиї виносила, та так заневірнила, що й не думай уже на молоко її брати.
*Заневі́чити, чу, чиш, гл. Отнять жизнь, убить. Як попадеться тобі на дорозі (харциз), то й тебе заневічить. Мартин.
Занево́лений, а, е = Заневі́льний. Плаче, ридає, що долі немає, заневолений світ. Нп.
Занево́лювати, люю, єш, сов. в. занево́лити, лю, лиш, гл. 1) Лишать, лишить свободы; приневолить; стеснять, стеснить. Заневолив своєю роботою. Заневолять жінку, як понасходяться, що й до печі не можна доступити. Черк. у. 2) Принуждать, принудить. На городі терлиця, чогось милий сердиться, сердиться, не говорить, чорт його заневолить. Гринч. III. 659.
Занего́дитися, диться, гл. безл. Наступить дурной погоде. Занегодилось: все дощ та дощ. Черк. у.
*Зане́дбаний, а, е. Запущенный. Сл. Нік.
Занедба́ння, ня, с. 1) Пренебрежение, оставление без внимания, нерадение. Защеміло серденько в моєї Лесі од того занедбання. К. ЧР. 134. Рідна мова, мова великих предків, пійшла в неї у занедбання. К. ХП. 114. 2) — себе́ само́го. Самоотвержение. Дух повен жертви, повен занедбання себе самого для добра людського. К. Бай. 144.
Занедбо́вувати, вую, єш, сов. в. занедба́ти, ба́ю, єш, гл. Оставлять, оставить без внимания, пренебрегать, пренебречь, не заботиться о чем. Занедбовуючи роботу в пекарні, поспішалася боржій до молотників. Г. Барв. 316. І дитя своє зовсім занедбала, — пропадає дитя. МВ. II. 49. Людей і славу занедбала. Котл. Ен. I. 35.
*Зане́дбувати, бую, єш, сов. в. занедба́ти, ба́ю, єш, гл. = Занедбо́вувати. Сл. Нік.
Занеду́жувати, жую, єш, сов. в. занеду́жати, жаю, єш, гл. Занемогать, занемочь, заболевать, заболеть. Сталась йому пригодонька не вдень, а вночі: занедужав чумаченько, з Криму ідучи. Макс. (1849). 175.
Занездорові́ти, ві́ю, єш, гл. = Занеду́жати. Вх. Зн. 19.
Зане́пад, ду, м. 1) Упадок, упадок сил. Воздвигнути рідну націю з духовного занепаду. К. ХП. 133. Народній дух з занепаду підняти. К. Бай. 7. *2) Запустение. Сл. Нік.
Занепада́ти, да́ю, єш, сов. в. занепа́сти, ду́, де́ш, гл. 1) Приходить, придти в упадок. 2) Надрывать, надорвать здоровье, ослабевать, ослабеть, обессилеть. І сього часу, як занепав о. Гервасій, то до півроку так висох. Св. Л. 90. Занепав од ран наш батько. К. СП. 106. Ти так занепав, синку, з своєю чумачкою, що й не пізнаєш тебе, тілько одні очі блищать. Харьк. г. Мій хлопець чогось занепав: каже, голова болить і на світ не можна ся дивити. Каменец. у. *3) — на що́. Хворать, захворать чем. Сл. Нік.
Занепа́лий, а, е. 1) Слабого здоровья, с надорванным здоровьем. Я убогий, занепалий од самої молодости. К. Псал. 203. Його жінка така замліла та занепала. Мир. Пов. II. 53. *2) Пришедший в упадок.
*Занепокоєно, нар. Беспокойно.
