Замо́р'я, р'я, с. Земля за морем, заморский край. Федьк.
Замо́рювати, рюю́, єш и заморя́ти, ря́ю, єш, сов. в. замори́ти, рю́, риш, гл. 1) Замаривать, заморить, изнурить. Вона повинна умерти на той час і заморити все в домі. Левиц. Пов. 14. 2) Приводить, привести в безпамятство, лишить чувств, *усыплять, усыпить, хлороформировать. Молодиці різали ногу, — вона казала, що слабого спершу заморяють, а тоді ріжуть. Киев. г. *3) Замори́ти пень, коло́дку, ву́лик. Удушить серным дымом улей пчел. Пир. у., Конон. Що ми того меду поїли! Було батько як заморить колодок три, або й більш, як надбають його, — та і їсти вже не хочеться. Гринч. II. 88. 4) Замори́ти дідка́. В детской игре в дідо́к: ударить палкою на лету деревянный шар (дідо́к). Ив. 25.
Замо́рюватися, рююся, єшся и заморя́тися, ря́юся, єшся, сов. в. замори́тися, рю́ся, ришся, гл. Уставать, устать, утомиться. Аж заморився від натуги, а все таки не зворухнув торби. Стор. МПр. 7.
Замости́ти. См. Замо́щувати.
Замосто́вий, а, е. Находящийся за мостом. Бодай здорові були замостові люде. Чуб. III. 159.
*Замо́т, ту, м. Суматоха, сумятица. Киев. г. О. Пчілка.
*Замо́таний, а, е. Запутаный. Замо́тана спра́ва. Запутаное дело. Сл. Нік.
Замота́ти, ся. См. Замо́тувати, ся.
*Замотили́чений, а, е. 1) О пчелах: зараженный вощинной молью. 2) Об овцах: больной кручако́м. 3) Сбитый с толку, потерявшийся.
Замотили́чити, чу, чиш, гл. Об улье пчел: дать проникнуть в улей вощинной моли. Желех.
Замотили́читися, чуся, чишся, гл. 1) Об улье пчел: иметь в себе вощинную моль. Желех. *2) Об овцах: заболеть кручако́м или верчением. Багато овець замотичилось. Сл. Яворн. 3) Переносно: *загрязниться, заразиться, придти в упадок, сбиться с пути. Семинарія, бачте, замотиличилась, треба підчистити. Св. Л. 297.
Замотори́тися, рю́ся, ри́шся, гл. Заспешить. Замоторився він, як у школу йти. Константиногр. у.
Замо́тувати, тую, єш, сов. в. замота́ти, та́ю, єш, гл. Заматывать, замотать, наматывать, намотать. Замотай собі на ус. Ном. № 5829. Замотати, зав'язати, та й нікому не казати. Ном. № 5946.
Замо́туватися, туюся, єшся, сов. в. замота́тися, та́юся, єшся, гл. 1) Обматываться, обмотаться, закутываться, закутаться. Замотався у кирею, ліг на дворі спати. 2) Запутываться, запутаться. Ой ішов я з вечерниць через ті городи: замотався в гарбузіння, наробив я шкоди. Гринч. III. 674.
*Замоту́зити, жу(зю), зиш, гл. Зашнуровать; опутать. Желех.
*Замоту́зитися, шу(зю)ся, зишся, гл. Опутать себя веревкой, шнурком. Желех.
Замоцува́тися, цу́юся, єшся, гл. 1) Укрепиться, сделаться более крепким. Тютюн замоцувався від неї (горілки). Шух. I. 36. *2) Сделать усилие, напречь силы. Сл. Нік.
*Замо́чений, а, е. Замоченный, подмоченый. Сл. Нік.
Замочи́, жу, жеш, гл. = Замогти́. Може бис заміг ще одну ручку скосити. Вх. Зн. 19.
Замочи́ти, ся. См. Замо́чувати, ся.
Замо́чок, чка, м. 1) Ум. от замо́к. 2) Мн. См. Ритки́. МУЕ. III. 20.
Замо́чування, ня, с. Замачивание.
Замо́чувати, чую, єш, сов. в. замочи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Замачивать, замочить, обмачивать, обмочить. І риби не зловив, собі штани замочив. Чуб. III. 326. 2) Намачивать, намочить в воду деревянную бочарского изделия посуду, чтобы она разбухла и не давала течи. 3) — намі́тку. Обряд в конце крестин. Погуляли, вже б слід іти намітку замочувати, а Семен просить, щоб ще по чарці. О. 1862. VIII. 2.
Замо́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. замочи́тися, чу́ся, чишся, гл. 1) Замачиваться, замочиться, обмачиваться, обмочиться. Через річку брела — да й замочилася, зайшла до сестри — пересушилася. Чуб. V. 107. 2) Шутливо: выпить водки. Замочмеся! Вх. Лем. 416.
