Словник української мови (1927)/дідок
| ◀ дідовод | Словник української мови Д дідок |
дідонько ▶ |
|
Дідо́к, дка́, м. 1) Старичок. Рудч. Ск. II. 108. Чуб. I. 155. 2) Жгут соломы, обмотанный ва́лом и прибиваемый по краям дверей от холода. Мнж. 179. 3) Деревянный шар величиною в куриное яйцо, употребляемый в игре, которая также называется дідо́к. Ив. 25. Ум. Дідо́чок. Чуб. V. 844. Задумав дідочок, задумав жениться. Нп.