Замі́тниця, ці, ж. *Длинное, тонкое бревно. Желех. Замітниця довге і тонке дерево, що сплавляють. Вх. Зн. 19.
Замі́ття, тя, с. соб. Сугробы снега. Понаганяло замітя. Брез тото замітя не преїдеш. Вх. Лем. 416.
Замі́тувати, тую, єш, гл. 1) Забрасывать, закидать. 2) Забрасывать, оставлять, не употреблять. Сей звичай тепер замітують. МУЕ. III. 44. *3) = Заміта́ти.
Замі́ть, ме́ті, ж. = Заме́т 2. Заміть добра у магазині. НВолын. у. Хата у заміть зроблена. НВолын. у.
Заміча́ти, ча́ю, єш, сов. в. замі́тити, чу, тиш, гл. Замечать, заметить, примечать, приметить. Тільки замітиш свою сторону, дак і кажи: тпру! Рудч. Ск. I. 72.
Заміша́нець, нця, м. 1) Украинец из окрестностей Коросно, живущий среди мазуров. Вх. Лем. 416. *2) Чужой, посторонний. Сл. Нік.
Замішани́на, ни, ж. Замешательство, *суета, беготня. Сл. Нік.
Заміша́ння, ня, с. Смятение, замешательство.
Заміша́ти. См. Замі́шувати.
Заміша́тися, ша́юся, єшся, гл. 1) Затеряться, замешаться, примешаться. Замішався, як полоник межи ложками. Ном. № 7936. (Овечка) в отарі замішалась і загинула по сей день. Г. Барв. 202. 2) Смешаться, смутиться. Котл. Ен. V. 73. Ті вжахнулись, замішались. К. Псал. 46.
Замі́шка, ки, ж. 1) Замешательство, путаница, неурядица. Драг. 242. Замішка зробилась. Багато буде замішки. Черк. у. 2) Помеха. Пішки — нема замішки. Ном. № 11371.
*За́мішка, ки, ж. 1) Смесь. Маляса — то штука на замішку з половою, чи січкою хороша; корова добре молоко даватиме. Пир. у., Конон. Поживна —. Питательная смесь. 2) Род мучного кушанья. Угор. Замішка житна на молоці. Вх. Лем. 416.
*I. Замі́шувати, шую, єш, сов. в. заміси́ти, шу́, сиш, гл. Замешивать, замесить. Сл. Нік. Хліб на тій воді замішувала. Г. Барв. 157.
II. Замі́шувати, шую, єш, сов. в. заміша́ти, ша́ю, єш, гл. Замешивать, замешать, размешивать, размешать. Борошенця туди усипать і замішать. Рудч. Ск. II. 56.
*Заміща́ти, ща́ю, єш, сов. в. замісти́ти, щу́, стиш, гл. Замещать, заместить. Сл. Дубр.
*Замі́щення, ня, с. Замещение. Сл. Дубр.
Замію́сити, ю́шу, сиш, гл. = Запрото́рити 1. Мнж. 180. См. Замаю́сити.
*За́мканий, а, е. Замкнутый, запертый. Бери з собою ключа, бо там замкано. Крим.
За́мкне́ний, а, е. 1) Запертый. 2) Заключенный (в тюрьму).
Замкне́ння, ня, с. Заключение; затвор.
Замкну́ти, ся. См. Замика́ти, ся.
Замко́ви́й, а, е. Замковый, принадлежащий за̀мку. Приїхали вони під замкову браму. ЗОЮР. I. 242. Замкова брама не одчинилась сіромам і голоті. Стор. МПр. 73. Пожаром обсмалив замкові мури. К. ЦН. 166.
За́мковище, ща, с. Место, где был замок. Колись замок там був… Він їден собі там жив… на замковищі. Драг. 80. По замковищі бузина поросла. Драг. 81.
Замліва́ти, ва́ю, єш, сов. в. замлі́ти, лі́ю, єш, гл. 1) Ослабевать, ослабеть, изнуряться, изнуриться. Ой я ж терпіла да вже замліла. Чуб. III. 250. То він дуже знать замлів, що він свою збрую не ніс, що він свого коня не вів. Гол. I. 12. 2) Отерпать, отерпнуть, онеметь (о теле). Нога замліла. Г. Барв. 223.
Замлі́лий, а, е. Вялый, ослабевший, изнуренный. Вони були худі, замлілі. Левиц. Пов. 369. Хотів бігти, — не зміг ухитнутись з ручок її замлілих. МВ. (О. 1862. I. 83). Замлілі, пригнічені душі. Мир. ХРВ. 258.
Замлі́ти. См. Замліва́ти.
Замня́ти, мну́, не́ш и пр. гл. = Зам'я́ти и пр.
Замнятня́, ні́, ж. = Зам'ятня́.
За́мняток, тку, м. = Зам'ятня́. Вх. Зн. 19.
Замняхки́нитися, нюся, нишся,
