Словник української мови (1927)/замлівати
| ◀ замковище | Словник української мови З замлівати |
замлілий ▶ |
|
Замліва́ти, ва́ю, єш, сов. в. замлі́ти, лі́ю, єш, гл. 1) Ослабевать, ослабеть, изнуряться, изнуриться. Ой я ж терпіла да вже замліла. Чуб. III. 250. То він дуже знать замлів, що він свою збрую не ніс, що він свого коня не вів. Гол. I. 12. 2) Отерпать, отерпнуть, онеметь (о теле). Нога замліла. Г. Барв. 223.