Словник української мови (1927)/замітати
| ◀ замітальниця | Словник української мови З замітати |
замітатися ▶ |
|
*Замі́тати, тую, єш, гл. = Заміта́ти.
Заміта́ти, та́ю, єш, сов. в. заме́сти́, мету́, те́ш, гл. Заметать, замести; сметать, смести. Не замітай чужої хижі, — смотри чи твоя заметена. Ном. № 9587. По улиці вітер віє, та сніг замітає. Шевч. 479. Так у тиждень і замело і худобу, і дітей, — єй богу моєму! НВолын. у.