Словник української мови (1927)/замикати
| ◀ замикання | Словник української мови З замикати |
замикатися ▶ |
|
Замика́ти, ка́ю, єш, сов. в. замкну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Запирать, запереть. Замикайте, діти, двері. Шевч. Як коня вкрали, він тоді станю замкнув. Ном. № 6625. Прич. стр. Зами́каний. Церква замикана. Чуб. III. 40. 2) Заключать, заключить, запирать, запереть. Замикали Настю, — вона було таки втече. МВ. II. 47. 3) Заграждать, заградить, преграждать, преградить. *— мо́ву. Отнимать речь, запечатывать уста. Якась туга стиснула її за серце й замкнула мову. Борд. Замкло їм мову. 4) — гу́бу, уста́. Зажать рот, принудить замолчать. Людям губи не замкнеш. Ном. № 6986. Як би вона знала, що я приїхала до неї з жалю над її долею нещасливою, то се замкнуло б їй уста. Г. Барв. 378. 5) — о́чі. Сомкнуть, закрыть глаза. Замкну я очі ворогам. Мл. л. сб. 300.