Завираться. Він уже замелюється. Харьк. у.
Замере́жити, жу, жиш, гл. Покрыть узорами, резьбой.
Замерза́ння, ня, с. Замерзание. *Желех.
Замерза́ти, за́ю, єш, сов. в. заме́рзти, зну, неш, гл. Замерзать, замерзнуть. А виглядай мене, сестро, як будуть о Петрі сині озера замерзати. Мет. 435. Болото сю зіму не замерзало. Хата, 169. Так замерзло, що хоч тури гони. Ном. № 645.
*Замерзи́ти, зжу́, зи́ш, гл. — щось. Изгадить, испортить что-либо. Желех.
Заме́рзлий, а, е. Замерзший, мерзлый. Знайшли у снігу замерзлого. Мир. Пов. I. 122. На замерзлу землю як упаде сніг хочень і великий, то хлібові теє не шкодить. Каменец. у.
Замерзляки́, кі́в, м., мн. Ледяные сосульки на ветвях деревьев. Вх. Лем. 416.
Заме́рзти. См. Замерза́ти.
Замеркоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. Заблестеть, замерцать.
Заме́рлий, а, е. 1) Замерший. 2) Находящийся в летаргическом сне.
Замертві́ти, ві́ю, єш, гл. Замереть, обмереть (от испуга и пр.). Як глянув, а вона лежить в крові, — я так і замертвів. Александров. у. ( Залюбовск.).
Заме́рти. См. Заміра́ти.
Замерха́ти, ха́ю, єш, сов. в. заме́рхнути, ну, неш, гл. Покрываться тонким слоем льда, слегка замерзать (о воде). Уже й морози маленькі, уже й вода в калюжах трошки замерха зверху. Константиногр. у.
Замести́, ся. См. Заміта́ти, ся.
Заме́т, ту, м. 1) Сугроб, занос снежный. Через пеньки, заметами біжить, ледве дише. Шевч. 88. 2) Плоские, горизонтально лежащие бревна, которые обоими концами вставляются в ґари двух столбов, составляя таким образом часть стены. Киевск. и Подольск. г. 3) В-заме́т. Подряд. Питались всяких знахурок, так зрадниці в-замет брехали і тільки боки напихали, та заливались од чарок. Мкр. Г. 11.
Заме́та, ти, ж. 1) = Заме́т 1. Черк. у. 2) = Завірю́ха. Шух. I. 107.
Заме́тина, ни, ж. Отдельное бревно в заме́ті 2.
Заме́тистий, а, е. О зиме: снежная, с заносами. Цього року дуже заметиста зіма була. Канев. у.
*Замети́ти, чу́, ти́ш, гл. Заразить. Їхня вівця всі наші вівці заметила. Крим.
Замети́тися, чу́ся, ти́шся, гл. Заразиться. Була в його скотинка, та так заметилася і пропала. Новомоск. у. Заметився страшною пошестю. Лев.
Заметі́ль, лі *и заметі́льниця, ці, ж. Мятель. Заметіль замела шляхи. Лев.
Заметли́читися, чуся, чишся, гл. = Замотили́читися.
*Заметня́, ні́, ж. Суєта, суматоха. Умань.
Заметуша́ти, ша́ю, єш, гл. Замять. Писарь гроші громадські узяв, та як громада пристала, він горілки поставив, да так діло й заметушав. Киев. у.
Заметуши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. Засуетиться.
*Заметушня́, ні́, ж. Замешательство. Сл. Яворн.
*Заме́шканий, а, е. Заселенный, занятый под жилье. Бурдей, ніким не замешканий, все ще належить до Іванихи Дубихи. О. Кобил. «В нед.».
Заме́шкати, каю, єш, гл. Занять под жилье, *поселиться. Ніхто не замешкав спустілого обійстя. Св. Л. 71.
Замива́ти, ва́ю, єш, сов. в. зами́ти, ми́ю, єш, гл. Замывать, замыть.
Замива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. зами́тися, ми́юся, єшся, гл. Замываться, замыться.
*Замигота́ти, чу́, чиш, гл. 1) Замигать, заблестеть. 2) Запестреть в глазах. 3) Померещиться. Желех.
Замиг(о)ті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Засверкать, замерцать. Зійшов на небо місяць, і зорі замигтіли на небі. Опат. 5. 2) Замигать, замелькать. Так мені в очіх і замигтіли білі хати. МВ. I. 13.
*Замизеро́ваний, а, е. Исхудалый, чахлый, заброшенный. Сл. Нік.
Зами́зкати, каю, єш, гл. Об одежде: заносить, затаскать, истрепать. Тобі хоч яку гарну одежу дай, то зараз замизкаєш. Черниг. у.
