Словник української мови (1927)/замірати
| ◀ замірання | Словник української мови З замірати |
заміристий ▶ |
|
Заміра́ти, ра́ю, єш, сов. в. заме́рти, мру́, мре́ш, гл. Замирать, замереть, обмирать, обмереть. Серце б'ється, замірає. Чуб. V. 25. Не дай спати ходячому, серцем замірати. Шевч. 224. В мене серце наче замерло. МВ. II. 12. 2) Впадать, впасть в летаргию. Як їй не вірити, коли вона, заміравши, бачила, яке на тому світі є мучення і злодіям, і табашникам. Кв. II. 87.