Гидосві́тний, а, е. То же, что и гидки́й, ги́досний, гидю́чий, но еще хуже, омерзительный. Така гидосвітна, що й кінця нема. Константиногр. у.
Ги́досний, а, е = Гидки́й. Левч. 95.
Ги́досність, ности, ж. = Ги́дкість. Желех.
Ги́досно, нар. = Ги́дко. Левч. 25.
Гидо́та, ти, ж. Гадость, мерзость, нечистота. Де жидота, там і гидота. Прил. у.
Гидува́ння, ня, с. Брезгание, чувство отвращения.
Гидува́ти, ду́ю, єш, гл. Брезгать, чувствовать отвращение. К. Іов. 42. Може ви гидуєте, що не їсте нічого? — Принесли того дьохтю, — ми й почали пити. Ми ж гидуємо, а дід так і п'є. Грин. I. 33. *Я раків не їстиму, я їх гидую. Крим.
Ги́дчати, чаю, єш, ги́дшати, шаю, єш, гл. Делаться хуже, гаже. Важко, нестерпуче бути харцизом! З кожним днем гидшає. Стор. II. 254.
Ги́дь, ді, ж. = Гид. З землі як не стала всяка гидь вилазити: і жаби, і ящірки, і вужі, щурі, миші. Гн. II. 64. Воно на мене: «гидь, волоцюго!» Г. Барв. 439.
Гидю́чий, а, е. Отвратительно гадкий, отвратительно мерзкий, крайне плохой. Таке гидюче, що й глянути на його не хочеться. Полт.
Ги́жа, жі, ж. Гадость, мерзость. У хаті така гижа, що й навернутись гидко. Правоб.
Ги́жки́, жо́к, ж. мн. Студень из свиных ножек и пр. Ножки в студне. Kolb. I. 50. МУЕ. I. 105. Вх. Зн. 16. Тоже: Драглі́ 2, холоде́ць.
Ги́й, меж. = I. Гей 1. Шух. I. 211.
Ги́ка, ки, ж. = Гич. Вх. Лем. 403.
Ги́кавець, вця, ж. Заика. Вх. Зн. 10.
Ги́кавий, а, е. Заикающийся. Каменец. у. Вх. Зн. 10.
Ги́кавка, ки, ж. Икотка. Мил. М. 9; Грин. II. 41.
Ги́каво, нар. Заикаясь.
Ги́кало, ла, м. = Ги́кавець. Вх. Зн. 10.
Ги́кання, ня, с. Икание.
Ги́кати, каю, єш, гл. Икать.
Гика́тися, ка́юся, єшся, гл. Икаться.
Ги́кну́ти, ну́, неш, гл. Однокр. в. от ги́кати. Икнуть.
Гикну́тися, ну́ся, нешся, гл. Икнуться. Ном. № 11610.
Гил, а гил! меж., которым прогоняют гусят. Kolb. I. 65.
Гила́, ли́, ж. 1) Грыжа. Мил. М. 85. 2) Род игры с деревянным шаром (свинкою), который бьют палками; также граничная черта в этой игре. Ив. 13.
Гилинува́тий, а, е. Больной грыжей. Казали, що він гилинуватий, а я гили в його не бачив. Кобел. у. (Залюб.).
Гили́стий, а, е = Гіля́стий. Желех.
Гили́ти, лю́, ли́ш, гл. 1) Подбивать мяч ги́лкою. 2) Бить палкою сви́нку (деревянный шар) в игре в ги́лку. Ив. 13. 3) Бить, колотить. Він усіх гилить, нікому не змиряє. Екатериносл. у. 4) Много набирать, накладывать и т. д. Лохв. у. *5) Подбивать, подталкивать (для кого-ниб.). Сам кинув око на невістку, чи гилить її комусь. Черемш. «Верх.».
Ги́лка, ки, ж. = Гі́лка. 1) Ветка. 2) Палка для подбивания мяча. 3) Род игры в мяч. Гуляти в гилки. Левиц. I. 347.
Гилля́, лі, ж. = Гілля́. Шукай собі або глибокої води, або високої гіллі. Ном. № 3652.
Ги́лля, ля, с. соб. = Гі́лля.
Гиллякува́тий, а, е = Гілля́стий. Прийдеш у ліс, найдеш товстого дуба гиллякуватого. Грин. II. 344.
Гилу́н, на́, м. 1) Мужчина или самец с одним ядром. Мил. М. 88. См. Ґилу́н. 2) Челокек, имеющий грыжу. 3) Вареник с мясом. Марков. 151.
Гиль! меж. = Ги́ля́. Гиль, мої гуси, вуть, мої утки. ХС. III. 61. Гиль-гуси употребляется как существительное в значении околесица, чушь. Прийшов отой брехун, як заніс гиль-гуси. Лебед. у.
Ги́лька, ки, ж. = Ги́лка.
Гильни́стий, а, е = Гілля́стий. Желех.
Гильни́тися, ню́ся, ни́шся, гл. О волках: бегать стаями в период течки. Желех.
Гильну́ти, ну́, не́ш, гл. Ударить, хватить. Муха сіла на дитину. Я хотів
