Словник української мови (1927)/гид
| ◀ гиготіти | Словник української мови Г гид |
гиджга ▶ |
|
Гид, да и ду, м. 1) —ду. Гадость, мерзость. Там зчищають грязь, а наші купу превелику нагорнули, мов зібрали гид з усього ринку. К. Дз. 67. 2) —да. Гадкий, мерзкий человек. Не займай гида, не каляй вида. Ном. № 3291. 3) Гид ги́дом. Мерзость из мерзостей. Такий поганий — гид гидом! 4) Употребляется в значении наречия: гадко, отвратительно. Такий бридкий, що гид і глянути на його.