Воро́жка, ки, ж. Гадалка, ворожея. У ворожки хліба трошки. Ном. № 231. Ворожка з бісом накладає. Ном. № 232. Ум. Воро́жечка.
Ворожне́та, ти, ж. Вражда. Од лихої ворожнети заховається за мене. К. Псал. 81.
Ворожне́ча, чі, ж. = Ворожне́та.
Воро́за, зи, ж. Веревка или ремень в кнуте, которыми бьют. Вх. Зн. 8. Ум. Воро́зка.
Ворозьки́й, а́, е́. 1) Шаловливый. Шух. I. 32. 2) Быстрый, горячий. Ворозький кінь. Вх. Зн. 8. Желех.
Во́рок, ка, м. 1) Мешок. Питався лях: «Що ти постелив?» — Ворок. — «Чим ти вкрився?» — Вороком. — «Що ти поклав у голови?» — Ворок. — А він уліз у мішок, то постелився і вкрився й під головами, й під ногами, — то все один. Ном. № 1308. 2) Небольшой мешочек со скошенной нижней частью так, что внизу только один угол, — служит для отдавливания творога. Ум. Во́рочок. Мнж. 177. Висів під полом у ворочку сир. Мнж. 81. Йде хазяйка у комору та й тягне чого-небудь ворочок. О. 1862. I. 73.
Во́рон, на, м. 1) Ворон, Corvus. По дівчиноньці отець-мати плаче, а по козакові чорний ворон кряче. Мет. 96. 2) — морськи́й. Альбинос. Вх. Пч. II. 9. 3) Детская игра, в которой ворон хватает детей, а мать защищает их и пр. Маркев. 71. Чуб. 73, 75; Ив. 56; КС. 1887. VI. 483. Ум. Вороно́к. Аф. 322. Ув. Вороня́ка. Аф. 322.
Во́рон, на́, не́ = Ворони́й. Ворон коню, біжи швидко. Мет. 74.
Воро́на, ни, ж. 1) Ворона. Ворона маненька, та ріт великий. Ном. 2) — морська́. Пт. = Синьоворо́нка. Вх. Пч. II. 9.
Вороне́нький, а, е. Ум. от ворони́й.
Вороненя́, ня́ти, с. = Вороня́. Ворон послав вороненя, воно й полетіло. Грин. I. 163. Ум. Вороненя́тко. Прилітає ворон з вороненятком. Грин. I. 162.
Вороне́ць, нця́, м. 1) Вороной конь. Ой дайте мені коня-воронця, коня-воронця і гострого меча. Мет. 339. 2) Напиток из водки с медом. 3) Раст. Paeonia tenuifolia L. ЗЮЗО. I. 130. б) Spirala Filipendula L. ЗЮЗО. I. 137.
Ворони́й, а́, е́. 1) Вороной. Стояв кінь вороний у наряді. Мет. 98. 2) Чорный. Посередині колодязь, а там вода аж ворона. ЗОЮР. II. 50. Ум. Вороне́нький.
Воро́нка, ки, ж. Воронка. Як олива закипіла, а вона виносить на двір, одтика воронку і по два кухлі у кожну бочку. Рудч. Ск. II. 152.
Вороння́, ня́, с. соб. Вороны. А вороннє клює-щипле личенько козаче. Хата. 17.
Вороння́ччя, чя, с. соб. = Вороння́. А на клятого так сідає галіч, воронняччя. Рудч. Ск. II. 74.
Вороньо́к, нька́, м. = Вороне́ць 1. Пускається навздогін своїм баским бистроногим вороньком. Мир. ХРВ. 139.
Вороня́, ня́ти, с. Вороненок. Ум. Вороня́тко.
Вороня́ка, ки, м. Ув. от во́рон.
Воро́нячий, а, е. Вороний. Ном. № 12743. Воро́няче ву́хо. Порода грибов.
Воропа́й, пая́, м. *Ворчун. Сл. Нік. Чоловіче воропаю, де ж я тебе поховаю? Заховаю під вербою. Чим накрию? Пеленою. Заховаю на могилі, щоб по тобі вовки вили. Тополя, Чари, 9. См. еще Потебня. III. 65.
Воро́та, рі́т, мн. Ворота. Голий іде — ворота вузькі. Ном. № 1473. Части ворот: стовпи́ — столбы, к которым прикреплены ворота, стовпці́ — вертикальные брусья, в которых укреплены горизонтальные ворі́тниці; от верхушки одного стовпця́ до низу другого идет диагональю планка, прибитая для большей крепости ворот и называемая перепо́нка. Харьк. у. (Лобод.). *На воро́тях. а) На воротах; в) у ворот. Сл. Нік. Стоїть дід на воротях у червоних чоботях… Нар. казка. Пирят. у. Ум. Ворі́тка, ворітця́, ворі́тенька, ворі́течка, ворі́тонька, ворі́точка. Бігла чечітка поперед ворітка. Ном., стр. 302, № 429.
Ворота́рь, ря́, м. 1) Привратник. Воротаре, воротаре, вітвори воротонька. АД. I. 40. 2) Род хороводной игры. КС. 1889. IX. 635.
