Словник української мови (1927)/вороний

by Борис Грінченко

◀ воронець

Словник української мови Борис Грінченко В вороний

воронка ▶

Київ: Горно, 1927

Ворони́й, а́, е́. 1) Вороной. Стояв кінь вороний у наряді. Мет. 98. 2) Чорный. Посередині колодязь, а там вода аж ворона. ЗОЮР. II. 50. Ум. Вороне́нький.