Словник української мови (1927)/ворон

by Борис Грінченко

◀ ворок

Словник української мови Борис Грінченко В ворон

ворона ▶

Київ: Горно, 1927

Во́рон, на, м. 1) Ворон, Corvus. По дівчиноньці отець-мати плаче, а по козакові чорний ворон кряче. Мет. 96. 2) — морськи́й. Альбинос. Вх. Пч. II. 9. 3) Детская игра, в которой ворон хватает детей, а мать защищает их и пр. Маркев. 71. Чуб. 73, 75; Ив. 56; КС. 1887. VI. 483. Ум. Вороно́к. Аф. 322. Ув. Вороня́ка. Аф. 322.

Во́рон, на́, не́ = Ворони́й. Ворон коню, біжи швидко. Мет. 74.