Словник української мови (1927)/воронець

by Борис Грінченко

◀ вороненя

Словник української мови Борис Грінченко В воронець

вороний ▶

Київ: Горно, 1927

Вороне́ць, нця́, м. 1) Вороной конь. Ой дайте мені коня-воронця, коня-воронця і гострого меча. Мет. 339. 2) Напиток из водки с медом. 3) Раст. Paeonia tenuifolia L. ЗЮЗО. I. 130. б) Spirala Filipendula L. ЗЮЗО. I. 137.