Псалтирщик шість неділь псалтир читав, а за те йому покійного батька свиту відмінили і хустку, і малахай. ЗОЮР. II. 287. 3) Выкупать, выкупить из неволи. Турчин-турчинойку, не губь мене молодойку: їде мамця відмінити. АД. I. 100.
Відміня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. відміни́тися, ню́ся, нишся, гл. Изменяться, измениться. Пора, мати, дочку віддати, голос відмінився. Чуб.
Відміра́ти, ра́ю, єш, сов. в. відме́рти, дімру́, реш, гл. 1) Умирать, умереть, перемирать, перемереть. Більш як двісті чоловіка сього року відмерло в нашій волості. Багато бджіл повиприскало й одмерло. Васильк. у. 2) Обмирать, обмереть и потом снова возвратиться к жизни. Було, послі почую, що люде одмірали. Чому в нас не одмірають? Я пішла б роспитала про свого (покійного) дідуся. Г. Барв. 362.
Відмі́рювати, рюю, єш и відміря́ти, я́ю, єш, сов. в. відмі́ряти, ряю, єш, гл. Отмеривать, отмерять. Якою мірою міряєш, такою тобі одміряють. Ном. № 7069.
Відміта́ти, та́ю, єш, сов. в. відмести́, ту́, те́ш, гл. 1) Отметать, отмести. 2) Отбрасывать, отбросить. Що відмітаємо в час літній ногами, тоє з охотою б взімі і руками. Ном. № 559.
Відмі́тити. См. Відміча́ти.
Відмі́тний, а, е. Отличный, отличающийся от чего. Та й увесь наш рід одмітен собі усім. Г. Барв. 427.
*Відмі́туваний, а, е. Отметываемый. Сл. Нік.
*Відмі́тувати, тую, єш = Відміта́ти.
Відміча́ти, ча́ю, єш, сов. в. відмі́тити, чу, тиш, гл. Отмечать, отметить.
Відмо́ва, ви, ж. 1) Ответ. 2) Отказ.
Відмо́вити, ся. См. Відмовля́ти, ся.
Відмо́вка, ки, ж. Отговорка. Віддати без жадної відмовки.
*Відмо́влення, ня, ср. Отказ. Сл. Нік.
Відмовля́ння, ня, с. 1) = Відмо́ва. 2) Заговор (от болезни). Киевлянин, 1867, № 82 и 83. *3) Отговорки. *4) Запирательство.
Відмовля́ти, ля́ю, єш, сов. в. відмо́вити, влю, виш, гл. 1) Отвечать, ответить. Чи не закинути ще раз? — То й закиньмо, — одмовив Панько. Левиц. I. 121. 2) Отговаривать, отговорить. Нема того, що любила, і немає, і не буде — одмовили вражі люде. Грин. III. 179. 3) Отказывать, отказать. Уранці йде Олеся дружок збірати; куди вступить, усюди одмовляють. МВ. I. 41. *— кому́ чого́. Отказывать, отказать кому в чем. 4) Отбивать, отбить. Відмовила-сь мого любка від мого порога. Гол. IV. 454. 5) Произносить, произнесть. Молитву відмовляє і про шахрайство гадає. Ном. Жид борухи відмовляє. Ном. № 12157. *Відмовляє молитви священик. Т. Борд. 6) Заговаривать, заговорить (от болезни). Я від вас (пропасниць) знаю, од всіх одмовляю: не мучте бідних христіян. Чуб. I. 121.
Відмовля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. відмо́витися, влюся, вишся, гл. 1) Отказываться, отказаться, отговариваться, отговориться. Було мати кажуть: давай я тебе росчешу. Так я вже відмовляюсь, відмовляюсь: скубуть бо дуже. Черниг. у. Одмовлялась я, одмовлялась, та й мусила послухатись. МВ. I. 21. *— чого́, від чо́го. Отказываться, отказаться от чего. 2) Оканчивать, окончить говорить. Ручки ж мої білесенькі одробилися, очі ж мої каресенькі оддивилися, уста ж мої сахарнії одмовилися. Чуб. V. 767.
Відмо́вний, а, е. 1) Ответный. 2) Отрицательный.
Відмогти́ся. См. Відмага́тися.
Відмо́ка, ки, ж. 1) Мокрое место в земле, мочага. Кролев. у. 2) Щелок, в котором намочено белье. Ой треба нам, чоловіче, громаду збірати, щоб помогли сорочки з відмоки попрати. Грин. III. 314. Мотря стала віджимати сорочки з відмоки. Левиц. КС. 43.
Відмока́ти, ка́ю, єш, сов. в. відмо́кнути, ну, неш, гл. Отмокать, отмокнуть.
Відмоли́ти, ся. См. Відмо́лювати, ся.
*Відмоло́дження, ня, ср. Омоложение. Сл. Нік.
*Відмоло́джування. Омолаживание.
*Відмоло́джувати, джую, єш, гл. Омолаживать.
