Словник української мови (1927)/відмолювати
| ◀ відмолочувати | Словник української мови В відмолювати |
відмолюватися ▶ |
|
Відмо́лювати, люю, єш, сов. в. відмоли́ти, лю́, лиш, гл. Отмаливать, отмолить. Щоб відмолювала тяжкії мої гріхи. Стор. Буду просить бога… може ще і одмолю його (сина). Рудч. Ск. II. 115.