селечко, вирятував Марусю-сердечко. Мет. 129.
Ви́рятуватися, туюся, єшся, гл. Спастись, избавиться от беды, выйти из затруднений. Рудч. Ск. II. 114.
Ви́рячити. См. Виря́чувати.
Виря́чкува́тий, а, е. Пучеглазый; выпученный (о глазах). Чуб. II. 40. Очі такі стали вирячкуваті. О. 1862. VIII. 17.
Виря́чувати, чую, єш, сов. в. ви́рячити, чу, чиш, гл. — о́чі. Вытаращивать, вытаращить глаза. Яким знов вирячив очі на свою жінку. Левиц. I. 433.
Ви́са, си, ж. Что-либо висящее. Находится в загадке о висящем плоде и свинье: Виса висить, хода ходить, виса впала, хода ззіла. Ном., стр. 294. Заг. № 120.
Виса́джувати, джую, єш, сов. в. ви́садити, джу, диш, гл. 1) Высаживать, высадить. 2) Выставлять, выставить, выламывать, выломить. Висадив замкову браму. Стор. МПр. 145. 3) Поднимать, поднять; подняв сажать, посадить на что-либо. Висадили того москаля якось наверх (із льоху). О. 1862. I. 32. Висадив його на коня і сам сів. Грин. II. 55. Висадив її на дерево, посадив поміж гіллям. Чуб. II. 158. *4) Взрывать. Як заклав патрона, та підпалив — так і висадило вгору. Звен. у. Ефр.
*Висадко́вий, а, е. Посадочный (о высадке). Сл. Дубр.
Ви́садок, дка, м. Растение, оставленное на семена. Висадки пішли в кущі. Левиц. I. 28. Товаришки мої давно повиходили заміж, а мене старости кидають на висадки. Г. Барв. 234.
Виса́жувати, жую, єш, гл. = Виса́джувати.
Ви́сапати. См. Виса́пувати.
Ви́сапатися, паюся, єшся, гл. Отдышаться.
Виса́пувати, пую, єш, сов. в. ви́сапати, паю, єш, гл. Выпалывать, выполоть.
Ви́сварити, рю, риш, гл. Добыть с бранью.
Ви́сваритися, рюся, ришся, гл. Перестать ссориться.
Ви́сватати. См. Висва́тувати.
Висва́тувати, тую, єш, сов. в. ви́сватати, таю, єш, гл. Сватать, посватать. Висватай мені царівну. Мнж. 26.
*Ви́свердлений, а, е. Выбуреный. Сл. Тутк.
Ви́свиснути, ну, неш, гл. Свиснуть. А і сів на коня, та і висвиснув. Нп.
Ви́свистати. См. Висви́стувати.
Висви́стувати, тую, єш, сов. в. ви́свистати, щу, стиш, гл. 1) Только несов. в. Насвистывать, свистать. Раз-у-раз насвистував вівчарик. Стор. I. 206. Витяг з-за пояса сопілку, висвистує, якої зна. О. 1862. V. Кух. 34. 2) Вызывать, вызвать кого свистом. Писаренко грає в дубову сопілку, висвистав, вигукав у Самсона дівку. Мил. 98.
Висвища́ка, ки, ж. Шуточное название кнута (в народном анекдоте). О. 1861. IX. 191.
Висвідча́ти, ча́ю, єш, сов. в. ви́свідчити, чу, чиш, гл. Свидетельствовать, доказывать. Гляньте, браття, правду святе письмо свідчить-висвідчає. Макс.
Висвідче́ння, ня, с. Свидетельствование, засвидетельствование. Вх. Уг. 230.
*Ви́світ, ту, м. Отверстие (просвечивающее). Треба дах зашпаклювати. Добре, але я попереду полізу на горіще, щоб побачити, де є які висвіти. Крим. Вони сховалися в хлівці, та й видовбали собі в стіні висвіт, щоб звідти підглядати. Крим.
Ви́світити, ся. См. Висві́чувати, ся.
Висві́чувати, чую, єш, сов. в. ви́світити, чу, тиш, гл. 1) Только несов. в. Светить сильно. (Місяць) висвічував на все небо. Мир. Пов. I. 145. Рано схопилося сонце, виграваючи та висвічуючи червоним світом. Мир. ХРВ. 50. *2) Просвечивать. Добре вбрався: дірками висвічуєш. Звен. у. Ефр. 3) Пояснять, об'яснять, об'яснить. 4) В картах: вскрывать, вскрыть козыря.
Висві́чуватися, чуюся, єшся, гл. 1) Светиться. Тисячі свічок висвічувалися як блискавки. Стор. МПр. 74. *2) Сверкать, просвечивать со сверканием, проглядывать. Ще рано: на гильках роса висвічується. Аж голе тіло висвічується. Крим.
Ви́свободити, джу, диш, гл. Освободить. Рудч. Ск. II. 117.
