Словник української мови (1927)/висаджувати

by Борис Грінченко

◀ виса

Словник української мови Борис Грінченко В висаджувати

висадковий ▶

Київ: Горно, 1927

Виса́джувати, джую, єш, сов. в. ви́садити, джу, диш, гл. 1) Высаживать, высадить. 2) Выставлять, выставить, выламывать, выломить. Висадив замкову браму. Стор. МПр. 145. 3) Поднимать, поднять; подняв сажать, посадить на что-либо. Висадили того москаля якось наверх (із льоху). О. 1862. I. 32. Висадив його на коня і сам сів. Грин. II. 55. Висадив її на дерево, посадив поміж гіллям. Чуб. II. 158. *4) Взрывать. Як заклав патрона, та підпалив — так і висадило вгору. Звен. у. Ефр.