Словник української мови (1927)/висвічувати
◀ висвітити | Словник української мови В висвічувати |
висвічуватися ▶ |
|
Висві́чувати, чую, єш, сов. в. ви́світити, чу, тиш, гл. 1) Только несов. в. Светить сильно. (Місяць) висвічував на все небо. Мир. Пов. I. 145. Рано схопилося сонце, виграваючи та висвічуючи червоним світом. Мир. ХРВ. 50. *2) Просвечивать. Добре вбрався: дірками висвічуєш. Звен. у. Ефр. 3) Пояснять, об'яснять, об'яснить. 4) В картах: вскрывать, вскрыть козыря.