тим шляхом, тільки вигляділа свої очі. Левиц. I. 72. 2) Воспитать, выняньчить. Вона вигляділа всіх дітей о. Хведора і молоду Ганю. Левиц. I. 173.
*Ви́глядка, ки, ж. Каланча, башня. Сл. Яворн.
Ви́глядки, док, ж. мн. Высматривание. На ви́глядки. Чтобы высмотреть. Прибігла на виглядки.
Ви́глянути, ся. См. Вигляда́ти, ся.
Вигна́нець, нця, м. Изгнанник. К. Бай. 69.
Вигна́ння, ня, с. Изгнание. Левч. 50.
Ви́гнати, ся. См. Виганя́ти, ся.
*Ви́гнення, ня, ср. Вогнутость, изгиб. Сл. Тутк.
Вигнива́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́гнити и ви́гнисти, нию, єш, гл. 1) Изгнивать, изгнить, перегнивать, перегнить. 2) Выгнивать, выгнить. Уман. I. 115.
*Ви́гнилок, ку, м. Гниль. Сл. Дубр.
Ви́гнітити. См. Вигні́чувати.
*Ви́гніток, тку, м. 1) Выжимки. 2) Выжимание. Сл. Нік.
Вигні́чувати, чую, єш, сов. в. ви́гнітити, чу, тиш, гл. Выжимать, выжать.
Ви́гноїти. См. Вигно́ювати.
Ви́гнойка, ки, ж. Удобрение (поля). Рк. Левиц.
Вигно́ювати, но́юю, єш, сов. в. ви́гноїти, ною, їш, гл. Унаваживать, унавозить. Звенигор. у. У добре вигноєнім городі копають підмети — грядки. Шух. I. 164. Вигноїла наша якономія цей год 25 десятин. Константиногр. у.
Ви́гнути, ся. См. Вигина́ти, ся.
Ви́говор, ру, м. = Вимо́ва 2.
Ви́говорити, ся. См. Вигово́рювати, ся.
Вигово́рювати, рюю, єш, сов. в. ви́говорити, рю, риш, гл. 1) Выговаривать, выговорить, упрекать, упрекнуть. Шкадронний і давай йому виговорювать: за що се, діду, ти мене цураєшся? Стор. I. 238. Звісно, я йому виговорю, що вони голі, на відданню, а ти їм нічого не придбав. Г. Барв. 292. 2) Высказывать, высказать. Що говорять, то й виговорять. Ном. № 7810. 3) Заговаривать, заговорить (о знахарском заговоре). КС. 1883. VII. 587. Виговорити… рабу божому (уроки). Мнж. 152. 4) Выговаривать, выговорить, включить в договор, в условие. См. Виговоря́ти.
Вигово́рюватися, рююся, єшся, сов. в. ви́говоритися, рюся, ришся, гл. 1) Наговариваться, наговориться, все высказать, все сказать. Нехай уже, думаю собі, Горбоносиха трохи виговориться (говірка була несказанно). Г. Барв. 429. 2) Отговариваться, отговориться, оправдываться, оправдаться. Не бійсь слави, не бійсь слави, не бійсь поговору, я за славу сама стану, ще й виговорюся. Мет. 105.
Виговоря́ти, ря́ю, єш, гл. = Вигово́рювати. Буде твоя мати мені виговоряти: вставай, невіхно, ти вставай молодая. Мет. 49. Як би достаток, то не схотів би цього і виговоряти, а то по неволі уже треба (що має дати на весілля молодий). ХС. VII. 421.
*Ви́года, ди, ж. Выгода. Сл. НІк.
Виго́да, ди, ж. 1) Удобство; приятность. Викопали собі криницю у дворі — добру вигоду зробили. Канев. у. Чужі жінки кохаю, а для своєї вигоди. Грин. III. 282. Не їж хліба, не пий води, візьму тебе для вигоди. Мет. *А в вечері кожен шукає своєї вигоди: тому хочеться вкрасти, а тому когось добре попобити, а тому — гарної молодиці. Крим. Ум. Вигі́дка. *2) Удобный случай. Сл. Нік.
Ви́годинитися. См. Вигоди́нюватися.
Вигоди́нюватися, нюється, сов. в. ви́годинитися, ниться, гл. безл. Проясняться, проясниться (о погоде). Перейде дощ, вигодиниться, протряхне, то й поїдемо. Канев. у.
Ви́годити, джу, диш, гл. Угодить. Як встану раненько, кождому вигоджу. Гол. III. 348. — годи́ну. Выбрать время. Вигодили таку годину, що нікого дома не було. Черк. у.
Ви́годитися, диться, гл. безл. = Ви́годинитися. Як би бог дав, щоб вигодилось, то можна б і сіно скласти в копиці. Черк. у.
Вигодо́ванець, нця, м. Воспитанник, питомец. Желех.
*Ви́годований, а, е. Воспитанный, вскормленный. Сл. Нік.
Вигодо́ванка, ки, ж. Воспитанница, питомица.
